Максим Шпинда довгі роки асоціювався зі сценою. З репетиційною залою. З голосами, які зливаються в один хор. А потім — повістка. І рішення, яке він прийняв без паузи. Каже просто: отримав виклик до ТЦК для уточнення даних — і пішов. Без “а може”. Без “подумати”.
Хто такий Максим Шпинда
Ще донедавна він був хормейстером львівського “Гомону”. До того — співаком у тому ж колективі, ще зі студентських років у музичній академії імені Лисенка. У хор прийшов у 2007-му. Тоді це був чоловічий склад. Працював артистом до 2013-го. Потім перерва. І з 2019 року — знову в команді, але вже як керівник і другий диригент. Хормейстер — це не просто махати руками. Це підбір програми, аранжування, зведення голосів. Він і співав, і керував. Каже: “Я все життя співаю”. І це правда. Коли у 2022 році хор приєднували до Львівського органного залу, Максим фактично виконував обов’язки директора. А ще — почали переформатовувати чоловічий склад у змішаний. Дівчат запросили влітку 2023-го. Робота кипіла. І тут — війна.
Максим Шпинда: військовий досвід
24 лютого його розбудив дзвінок колеги. Шоста ранку. Сонний голос у слухавці: “Вмикай телевізор”. Максим згадує погоду — сіру, з мокрим снігом. Ніби фон для кінця світу. Каже, три дні майже не спав. А потім раптом закурив — хоча раніше не курив узагалі. Спершу волонтерив.
Сусід-військовий порадив: “Зброю тримав? Ні? Тоді допомагай тут”.
Разом із друзями варили протитанкові “їжаки”, обварювали автівки. По кілька мішків за день. Перші пів сотні машин — його руки пам’ятають метал. “Гомін” тоді не концертував активно. Приміщення готували під біженців. Спів відклали. Хоч іноді виступали для зборів на армію. На початку 2024-го прийшла повістка. Каже, що розумів — служити доведеться. У військкоматі дали три дні попрощатися з хором. У військовому квитку записали “диригент військового оркестру”. А мобілізували номером обслуги кулеметного взводу. Потім — піхота. Потім навчання. Автомат Калашнікова вперше взяв у руки вже на полігоні. Розібрав швидко. Побратими не повірили, що вперше. Згодом поїхав на підготовку до Польщі — склав фізичні нормативи. Там і отримав позивний “Маестро”. Бо в одній із церков заспівав під час служби. Спершу був “Хормейстер”. Але хлопці жартували, перекручували.
Комбат махнув рукою: “Та який ти хормейстер — ти Маестро”.
Навчання були ще в Німеччині й Франції. А в листопаді 2024-го — Покровський напрямок. Зима. Болото. Постійні КАБи. Каже, співати там не хотілося. Взагалі. Лише раз — під Різдво. Сиділи в підвалі третій тиждень. 24 грудня записав колядку на телефон і оголосив збір. За кілька днів назбирали 150 тисяч гривень — купили старлінки та генератори.
Чоловічий ансамбль Fortes
Після року на передовій його перевели до культурних сил ЗСУ — у чоловічий ансамбль Fortes. Голос довелося відновлювати “Як у спорті, якщо довго не тренуєшся — форма падає”, — каже. Займаються щодня по кілька годин. Працюють над репертуаром. Частину творів Максим адаптував із “Гомону”. Виступати перед бійцями, які ще на нулі, йому поки не доводилося. Але каже: коли прийде — скаже прямо: “Я теж там був”. І це, мабуть, головне. До хору повертатися поки не планує. Каже, сцена — це дисципліна, не можна просто вийти й заспівати без підготовки. Зараз служба — пріоритет. Але якщо колись хор і військовий ансамбль стануть разом на одній сцені — він буде радий. Бо музика, каже, нікуди не зникла. Вона просто змінила декорації.
Неймовірний чоловік!
Шана, поляка та молитви за всіх захисників нашої України! Цей чоловік гідний приклад !
Гарний приклад таланту та мужності. Нажаль через кляту русню багатьом українцям довелось змінити свою мирну професію на військову. Ангела охоронця всім нашим захисникам.