І знову січень. Морозний, пам’ятний, такий важливий для нашої історії. 16 січня — дата, яка об’єднує героїзм сучасності з давніми церковними традиціями. Свято сьогодні особливе. Воно нагадує про тих, хто не зламався під натиском ворога, і водночас веде нас до духовних роздумів про силу віри.
А ще це день, коли хочеться зупинитися. Просто так. Подумати про те, що справді важливе.
Також читайте: Яке свято 15 січня: День Вікіпедії та музейного селфі
16 січня: яке сьогодні свято в Україні та за церковним календарем
Отже, що ж такого особливого в цій даті? Насамперед — це День пам’яті захисників Донецького аеропорту. Офіційне свято, затверджене указом президента. І воно не просто так з’явилося в календарі, знаєте.
Але водночас 16 січня — це церковне свято. Поклін чесним веригам апостола Петра. От таке поєднання: сучасний героїзм і давня християнська традиція. Чи не символічно?
Церква згадує той момент, коли апостол Петро був ув’язнений у Римі. А вериги, якими його сковували — власне, їм і поклоняються віруючі. (Хто б міг подумати, що залізні кайдани стануть святинею!)
День пам’яті захисників Донецького аеропорту: значення та історія дати
Донецький аеропорт. ДАП. Ці три літери стали символом нескореності.
242 дні оборони. Уявіть собі — від травня 2014 до січня 2015 року українські військові тримали позиції в аеропорту, який перетворився на руїни. Вони захищали кожен метр української землі, коли здавалося, що це фізично неможливо. І тримали. Попри все.
16 січня 2015 року захисники залишили територію аеропорту — не здалися, а вийшли після наказу командування. Тому що залишатися там означало б самогубство. Але ж вони виконали своє завдання — показали світу, що Україна не зламається.
Пам’ятаєте ті кадри зруйнованого терміналу? Скелет будівлі, бетонні конструкції, схожі на кістки велетенського монстра. Ось там, у цьому пеклі, люди воювали. За нас з вами, загалом.
«Кіборги» ДАП: кого вшановують 16 січня
«Кіборги» — так називали захисників Донецького аеропорту. І не ми придумали це прізвисько — так їх назвали самі російські бойовики. Бо не могли повірити, що звичайні люди здатні на таке.
Це були:
- Військові різних підрозділів ЗСУ
- Нацгвардійці
- Добровольці батальйонів територіальної оборони
- Прикордонники
- СБУшники
Скажімо так, там воювали не супергерої з фільмів. Звичайні українці — хтось працював програмістом, хтось викладав у школі, хтось тримав перукарню. А потім взяли зброю. І стали легендою.
За різними даними, через оборону ДАП пройшли близько трьох тисяч військових. Багато з них загинули. Ще більше отримали поранення — і фізичні, і душевні. ПТСР після такого не питає дозволу.
Поклін чесним веригам апостола Петра: суть церковного свята
До речі, про церковну традицію.
Історія каже, що апостол Петро двічі був у в’язниці. Перший раз — у Єрусалимі, коли його звільнив ангел. Другий раз — у Римі, де він прийняв мученицьку смерть за часів імператора Нерона. І ось ті самі вериги, якими його тримали — їх зберігали християни як реліквію.
Чому вериги стали святинею? Певною мірою, це символ того, як віра перемагає будь-які кайдани. Петро був прикутий фізично — але духовно залишався вільним. От така собі паралель із нашими сучасниками-кіборгами, чи не так?
У храмах сьогодні проводять особливі служби. Віруючі приходять помолитися, поставити свічку. Просять про визволення від різних «ланцюгів» — хвороб, гріхів, життєвих негараздів.
Хоча… можна по-різному ставитися до церковних традицій. Але символіка потужна — це факт.
Народні традиції, прикмети та заборони 16 січня
А ще в народі цей день мав свої особливості. Наші предки уважно спостерігали за погодою, вірили в прикмети.
Погодні прикмети:
- Якщо 16 січня мороз — весна буде пізня
- Сніг іде великими пластівцями — до потепління
- Дим із труби стовпом угору — до морозу
Та й з традиціями було все непросто. В цей день намагалися не позичати гроші — щоб не «віддати» достаток із дому. Не підмітали вранці — щоб не вимести удачу. (От дивина, правда? Але бабусі так робили.)
Ще казали: хто на Петрові вериги встане до сходу сонця і помолиться — той увесь рік буде під захистом. Ну як тут не спробувати? б не зробити щось хороше? Допомогти волонтерам, підтримати військових, навідатися до ветеранів.
Як відзначають цей день в Україні
16 січня — робочий день. Але для багатьох українців він наповнений особливим змістом.
У Києві, біля пам’ятника кіборгам на Майдані, збираються люди. Несуть квіти, запалюють лампадки. Мовчать. Або розповідають історії — хто що пам’ятає про ту оборону.
В містах України проводять пам’ятні заходи. Десь — офіційні мітинги з промовами. Десь — камерні зустрічі ветеранів. А хтось просто викладає фото кіборгів у соцмережах із хештегом #ДякуюКіборги.
Церкви проводять панахиди. За полеглих, за тих, хто досі тримає оборону.
Висновок:
Тож що ми маємо 16 січня? Свято, яке поєднує історичну пам’ять із духовними традиціями. День, коли варто зупинитися й подумати — про героїзм, про силу духу, про те, що робить нас українцями.
«Кіборги» ДАП показали: межі людських можливостей — десь далеко за тим, що здається реальним. Апостол Петро, закутий у вериги, зберіг віру. І ми сьогодні — вільні завдяки тим, хто готовий був віддати своє життя.
Чи не про це варто пам’ятати щодня?
