Яке свято 15 січня: День Вікіпедії та музейного селфі

От ви коли останній раз лізли у Вікіпедію? Учора ж напевно. Або позавчора. Ну, хоча б на тому тижні точно заходили щось підгледіти. Так от — свято сьогодні якраз про той сайт, куди всі лізуть, коли треба швидко щось з’ясувати.

А ще тут музейні селфі.

Чесно кажучи, спочатку здавалося дивним — навіщо взагалі робити окремий день для фоток у музеях? Але якщо подумати… воно ж працює. Люди приходять, фоткаються, викладають в інстаграм, друзі бачать — і он вже хтось іще пішов до того музею. Маркетинг такий, скажімо.

І знаєте що найсмішніше? Обидва свята про одне й те саме по суті. Зробити культуру й знання ближчими до звичайних людей. Не для професорів там чи мільйонерів — а для всіх. От у тебе телефон є? Є. Інтернет працює? Працює. Ну то заходь собі у Вікіпедію чи йди в музей на селфі.

Хоча погодьтеся — 15 січня взагалі насичений день виходить. Тут тобі і церковні святкування, і народні прикмети бабусині, і ці нові інтернет-штуки. Все в одну купу. Може тому й цікаво?

Також читайте: 14 січня: свято сьогодні – Старий Новий рік та церковні традиції

День народження Вікіпедії 15 січня: історія створення та цікаві факти

Значить так. 2001 рік. Два чуваки — Джиммі Вейлс і Ларрі Сенґер — запускають сайт. Ідея така: давайте зробимо енциклопедію, де кожен може писати статті. Безкоштовно. Для всіх.

Звучить божевільно, правда?

Бо ну подумайте — як це взагалі може працювати. Приходить хтось там випадковий з інтернету, пише про квантову фізику. Хто перевіряти буде? Хто слідкувати? А раптом він маячню написав?

Але воно спрацювало. Хз як, але спрацювало.

Перша стаття англійською з’явилася. Потім німці підключилися. А за якийсь там рік уже двадцять мов було. Українська, до речі, стартувала у 2004-му — 30 січня якраз. Років зо три після того, як всяця історія почалася.

Зараз цифри просто космос. Понад 300 мов. Англійська версія — там мільйонів шість статей, може й більше вже. Українська теж непогано тримається — більше мільйона матеріалів накидали люди.

Таблиця: Вікіпедія у цифрах

І от що дивно — все це волонтери пишуть. Просто так. Ніхто їм не платить. Сидить собі програміст вечорами або вчитель після роботи — бабахає статтю про улюблену тему. Чи там викладач історії виправляє помилки в статтях про Київську Русь.

Хоча є й мінуси. Часом трапляється маячня в статтях — особливо якщо тема специфічна й мало хто туди заглядає. Або вандали приходять, всяку фігню пишуть. Але загалом система самоочищення працює непогано.

День музейного селфі 15 січня: ідея свята та як долучитися

Це свято набагато свіжіше. 2014 рік. Якийсь британець Мар Діксон придумав — давайте люди робитимуть селфі в музеях і викладатимуть з хештегом #MuseumSelfie.

І поперло!

Бо насправді музеї довго мали проблему. Приходять туди в основному пенсіонери та школярі на екскурсіях. Молодь — ну там відсотків п’ять від відвідувачів, якщо пощастить. А всі ці картини, скульптури — вони ж коштують мільйони, століттями зберігалися. Шкода просто.

Селфі змінило правила гри.

Тепер дівчина приходить, стає біля якоїсь там античної статуї, фоткається, викладає в інсту — і от вже тисяча лайків, коментарі, друзі питають де це взагалі. І он уже хтось іще до музею подався.

Наші українські музеї теж втупили в цю тему. Національний художній влаштовує спеціальні івенти під це свято. Музей історії Києва робить конкурси на найкреативніше фото. У Львові галереї теж щось придумують щороку.

Як долучитися? Та елементарно:

• Береш себе й іде до будь-якого музею 15-го (або коли вільний час буде)
• Фоткаєшся на тлі чогось цікавого
• Лупиш хештеги #MuseumSelfie та #ДеньМузейногоСелфі
• Викладаєш куди душа забажає
• Можна ще написати що вразило — але це вже як захочеться

До речі, багато музеїв роблять знижки або взагалі вхід безкоштовний у цей день. Треба глянути на сайтах — часом цілі фестивалі влаштовують, майстер-класи якісь. Один раз бачив як у Києві робили квест по музею з призами за найкреативніше селфі. Прикольно виглядало.

Церковні свята, іменини та народні прикмети 15 січня

А тепер староукраїнська класика.

15 січня церква відзначає день Серафима Саровського та Сильвестра Римського. От Серафим — це взагалі дуже шанований святий у православних. Жив десь у 1700-1800-х роках, молився багато, людей лікував чудесами. Мощі його зберігаються в Росії, у Дивеєвському монастирі — хоча шанують його скрізь, де православні живуть.

Іменини святкують:

• Сильвестр
• Серафим
• Марко
• Модест
• Петро
• Юліан

Народні прикмети теж є. Бабусі мої завжди дивилися на погоду цього дня. Кажуть — якщо тепло й сонячно, весна рано прийде. Морозить і сніжить — зима затягнеться. Ще казали що яким буде 15 січня, таким і липень буде.

Правда зараз із цими прикметами складно. Погода взагалі божевільна стала — то мінус двадцять, то плюс п’ять через два дні. Глобальне потепління чи що там. Але бабусі все одно дивляться й свого не змінюють.

Так от — свято сьогодні воно таке різноманітне виходить. З одного боку давні традиції, церковні справи, прикмети. З іншого — інтернет, соцмережі, сучасні штуки. І воно якось співіснує все разом. Навіть гарно виглядає якщо подумати.

Міжнародні та неофіційні свята 15 січня: що ще відзначають цього дня

Та там ще купа всього є насправді.

1. День шапки у штатах. Серйозно. Американці святкують головні убори 15 січня. Нащо? А хто його знає. Може просто захотілося. Хоча шапка — річ корисна, особливо зимою. Та й стильно виглядає якщо правильно підібрати.
2. Ще Всесвітній день снігу десь тут крутиться. Офіційно він якраз на третю неділю січня припадає, але багато хто прив’язує до 15-го числа. Для лижників, сноубордистів — свято таке. У Карпатах часом фестивалі влаштовують, змагання. Можна безкоштовно поїздити навчитися якщо пощастить.
3. У Південній Кореї 15 січня теж щось історичне відбувалося — з їхньою абеткою пов’язане. Хоча основне свято в них восени. Але все одно відзначають.

І от якщо подивитися на всі ці свята разом — від Вікіпедії до шапок — бачиш спільне. Усі про збереження чогось. Вікіпедія зберігає знання. Музеї — культуру. Церковні свята — традиції духовні. Навіть шапки — це про традицію майстрів, які вміли їх робити.

Може саме тому 15 січня якось особливо виглядає? Бо все про збереження й передачу досвіду людського.

Як відзначити 15 січня по-особливому

Ось кілька варіантів що можна зробити:

Якщо любиш знання й читати:

• Зареєструйся у Вікіпедії та спробуй щось дописати
• Виправ помилку в статті про рідне місто
• Кинь їм пару баксів донату — проєкт живе тільки на пожертви

Якщо тягне до культури:

• Сходи до музею, зроби креативне селфі
• Почитай історію якогось експонату що сподобався
• Візьми дітей із собою — вони люблять інтерактив

Якщо цінуєш традиції:

• Згадай церковні свята
• Привітай знайомих Сильвестрів і Серафимів
• Подивись на погоду, перевір бабусині прикмети

Власне можна все скомбінувати. Піти до музею, зробити селфі, прийти додому й дописати в Вікіпедію про цей музей пару речень. От тобі й повний комплект сучасного святкування.

Цікаві факти про 15 січня

Якщо покопатися в історії — день насичений подіями:

• 1759 рік — відкрився Британський музей, один із найстаріших публічних музеїв
• 1919 рік — у Бостоні резервуар з мелясою лопнув, затопило вулиці (дивна історія взагалі)
• 2001 рік — запустилася Вікіпедія
• 2009 рік — літак сів на річку Гудзон, всі вижили

Тож історія в цей день багата. Щороку щось нове додається.

Підссумок:

Свято сьогодні нагадує — знання мають бути вільними. Культура має бути доступною. Кожен може бути не просто споживачем а й творцем контенту.

Що найкраще? Для святкування нічого особливого не треба. Зайшов у Вікіпедію, почитав цікаву статтю. Чи сходив до музею поруч, зробив фото. Чи просто пригадав народні традиції, розповів дітям.

15 січня — коли старе та нове зустрічаються. Традиції й інновації йдуть поруч. І це найкращий спосіб рухатися вперед — пам’ятаючи звідки прийшов але дивлячись у майбутнє.

Тож якщо більшість людей навіть не знає про ці свята — може час змінити ситуацію? Розказати друзям, поділитися в соцмережах, долучитися самому.

Бо свято сьогодні — не просто дата в календарі. Це шанс стати частиною спільноти яка цінує знання, культуру й відкритість. А це вже чогось варте, погодьтеся.