Знаєте, є такі дні в календарі, коли здається — ну звичайний собі понеділок, зима, холодно. А потім дивишся — а ні, сьогодні ж церковне свято. 20 січня. Преподобний Євфимій Великий.
І от сидиш, думаєш — хто це взагалі такий? Чому його називають Великим? І чого це свято сьогодні саме про нього?
Та бо він, виявляється, людина була неабияка. Майже сто років прожив! У пустелі. Без інтернету, без опалення, без нічого взагалі. Уявіть собі. І ще й монастирі будував, людей наставляв на шлях духовний. От так просто взяв і прожив життя, про яке інші тільки в книжках читають.
Також читайте: Свято сьогодні 19 січня — День Макарія Великого: традиції та прикмети
Хто такий Преподобний Євфимій — і чому про нього варто знати
Народився він десь у 377 році. Це ще Візантія була, Римська імперія розпадалась, християни щойно почали нормально жити без переслідувань. А Євфимій — маленький хлопчик із Мелітени, це десь на території сучасної Турції — залишився без батька. Мати віддала його до церкви.
І от він там виріс. При храмі. Серед молитов, служб, постів. Інші діти в ігри грали, а цей — у церкві сидів. Чи то особливий був, чи просто доля така — хто його знає.
Років у 29 він пішов у пустелю. Просто так узяв і пішов. Палестина, жара, камені. І нічого більше. Хоча ні — там були інші монахи, отці-пустельники. Вони тоді так робили — йшли від світу, щоб бути ближче до Бога. Логіка така. Чи працювала вона? Ну, судячи з того, скільки святих вийшло з тих пустель — напевно так.
Життя в печері — це ж треба таке витримати
А тепер уявіть. Живете ви в печері. Їжі мінімум — хліб, вода, іноді овочі якісь. Спите на камінні. Молитесь по кілька годин на день. І так роками. Роками!
Євфимій там не просто сидів сам. До нього люди йшли. За порадою, за благословенням, за розрадою. І він приймав усіх. Багатих, бідних, ченців, мирян. Не відмовляв нікому.
І ще — монастирі будував. Декілька штук заснував. Це ж треба було організувати все, людей зібрати, правила встановити. Він це робив. У пустелі. Де нічого немає.
От дивина, правда?
20 січня — яке свято сьогодні і як його відзначають
Тож чому саме 20 січня? Бо помер преподобний Євфимій 20 січня 473 року. Прожив майже 97 років — як на ті часи це взагалі неймовірно. І Церква встановила в цей день його пам’ять.
Свято сьогодні не з найголовніших. Не Різдво, не Великдень. Але для тих, хто знає про святого — важливе. Бо нагадує про те, що людина може жити по-іншому. Не так, як усі. І при цьому бути щасливою.
У храмах служать літургію. Читають житіє преподобного — це така розповідь про його життя, подвиги, чудеса. Співають тропарі, кондаки. Люди ставлять свічки, моляться.
А вдома? Вдома теж моляться. Хто як уміє. Хтось акафіст читає — це така довга молитва, красива дуже. Хтось просто своїми словами звертається до святого.
Традиції — що робили наші предки
І ще є народні традиції. Вони змішані — частково християнські, частково ще з дохристиянських часів. Але люди їх дотримувались. Дотримуються досі, хтось.
Наприклад, 20 січня старались не починати нічого нового. Не йти на нову роботу, не підписувати договори, не відкривати бізнес. Чому? Та бо день має бути спокійним, для молитви і роздумів. А нові справи — вони ж хвилювання, стрес, суєта. Не до того зараз.
Ще — за близьких молились. Особливо за тих, хто на роздоріжжі стоїть, не знає, куди йти. Євфимій же сам шукав свій шлях і іншим допомагав знайти — то й звертались до нього.
У селах часто сім’ями збирались. Готували щось просте — кашу, пироги, узвар. Їли, розмовляли. Згадували померлих. Ділились новинами. От так тихо, без галасу.
Що не можна робити 20 січня — заборони і прикмети
А тут починається найцікавіше. Бо народ завжди любив прикмети. І заборони всякі. 20 січня їх чимало було.
- Не можна сваритись. Це взагалі для будь-якого церковного свята правило, але тут особливо. Конфлікт у день святого — то біда на весь рік накликати. Так казали. Чи правда? Хто ж його перевірить. Але логіка є — навіщо псувати день сваркою?
- Не можна жадібничати. Євфимій же сам від усього відмовився — від багатства, від комфорту, від слави. То й у день його пам’яті варто бути щедрим. Хоча б трішки. Допомогти комусь, поділитись чимось. Словом добрим хоча б.
- Гроші не позичати. Ні давати, ні брати. Це вже стара прикмета — вважалось, що позика 20 січня не вернеться або проблеми принесе. Дотримувались? Ну, хто як. У селах точно дотримувались.
- І ще таке — дерева не різати. Особливо плодові. Щоб урожай не зіпсувати. Це вже більше язичницька прикмета, але й до християнства прилипла якось.
Список заборон — для тих, хто любить конкретику
Запишу, щоб не забути:
- Не голосити, не плакати надто голосно — щастя відлякаєш
- Не сміятись занадто гучно ввечері — достаток утече
- Не прати білизну — хвороби накличеш (хоча це скоріше про те, що день має бути святковим, а не робочим)
- Не починати будівництво — не доведеш до кінця
Дивні, правда? Але наші баби-прабаби цього дотримувались. І, казали, що працювало. Хоча, може, просто збіг.
Погода 20 січня — що підкаже природа
Ще наші предки дуже уважно дивились на погоду. Бо техніки ніякої не було, метеорологів теж. То й стежили за знаками природи.
- Якщо 20 січня мороз і сонце — весна рання буде. Швидко прийде, тепло принесе. То й сівбу можна раніше починати.
- Хмарно і сіро — до затяжної зими. Ще довго холода тримати будуть.
- Сніг великими пластівцями — до врожаю. Це вже давня прикмета, але люди вірили. Мовляв, сніг землю вкриває добре — восени і збирати буде що.
І знаєте що? Якось дід мій казав — ці прикмети частіше правдивими виявлялись, ніж помилковими. Може, люди просто уважніші були. Помічали те, що ми зараз пропускаємо.
Молитви до Преподобного Євфимія — як звертатись до святого
До речі, про молитви. Бо це ж важлива частина свята.
Є офіційні тексти — тропар, кондак. Їх у церкві співають, вдома читають. Але чесно кажучи, не всі їх знають напам’ять. І це нормально.
Тропар (голос 4-й) починається так: “Якого доброго не сотворив єси, блаженне?..” Далі йде розповідь про чесноти святого — бдіння, піст, молитва, любов до ближніх.
Але ж можна й своїми словами. Просто. Від серця. Мовляв, преподобний Євфиміє, допоможи мені там-то в тому-то. Дай сили, розуму, терпіння. Бог чує і такі молитви. Навіть краще їх чує, може.
Про що просять святого?
Люди звертаються до преподобного Євфимія з різними проханнями:
- Допомогти знайти свій шлях у житті (бо він сам шукав і знайшов)
- Дати сили витримати випробування (бо його життя було суцільним випробуванням)
- Навчити терпінню і смиренню (це ж його головні чесноти були)
- Заступитись за близьких (бо він за всіх молився)
І, кажуть, допомагає. Багато історій є про те, як після молитви до преподобного в людей життя налагоджувалось. Проблеми вирішувались. Розуміння приходило.
Віра це чи факт? Кожен вирішує сам. Але щось у цьому є.
Традиції на столі — що готували 20 січня
Хоча… ще ж про їжу не сказав. А це важливо. Бо свято — воно ж не тільки про молитви. Воно і про те, що на столі.
Різдвяний піст уже закінчився до 20 січня. То й м’ясо можна, і молочне. Але часто готували щось просте. Не розкоші заради, а для ситності.
- Каша — гречана, пшенична, ячмінна. З маслом, з молоком. Проста їжа, але ситна.
- Пироги — з капустою, з картоплею, з грибами. Пекли в печі, запах на все село йшов.
- Узвар — з сушених яблук, груш, слив. Солодкий трохи, ароматний.
І хліб. Обов’язково свіжий хліб. Бо хліб — це ж основа всього.
Сиділи за столом, їли неспішно. Розмовляли. Діти слухали старших — про традиції, про предків, про те, як раніше було. От така собі домашня освіта. Без інтернету, але дієва.
Останнє:
Свято сьогодні — воно для кожного своє. Хтось піде до церкви. Хтось удома помолиться. Хтось просто згадає цю статтю і подумає про щось важливе. І це все правильно. Бо головне не в ритуалах — головне в серці. У намірах. У прагненні бути людиною. Справжньою людиною.
І може, саме цього нам усім і не вистачає.
