Свято сьогодні 19 січня — День Макарія Великого: традиції та прикмети

Січневе холодне ранко. Виходиш надвір — мороз щипає за щоки, сніг скрипить під ногами. І думаєш: от уже половина зими минула, чи не минула? А 19 числа — особливий день, знаєте.

Свято сьогодні церковне. Пам’ять Макарія Великого.

Хто він такий? Ну, зараз розповім. Тільки спочатку скажу — це один з тих днів, коли бабуся моя завжди дивилася на небо вранці. Довго так стояла біля вікна, щось собі бурмотіла. Потім казала: “Ага, значить весна рання буде” або “Ні, ще морози потримаються”. І часто вгадувала, от як вона це робила — загадка.

Народ цей день ще Макарієм зве. Просто так, без зайвих слів.

Також читайте: Свято сьогодні 18 січня: Хрещенський Святвечір та День сніговика

Яке сьогодні свято 19 січня: церковне та народне значення дня

То що ж за постать — Макарій Великий?

А жив він давно. Ще в IV столітті, уявіть. Єгипет, пустеля, спека нестерпна. І от цей чоловік іде туди — в піски, де нікого немає. Зовсім нікого. Для чого? Щоб молитися, постити, душу очищати.

Дивно, правда? Хоча… може й ні. Кожен шукає свій шлях.

Церква його вшановує як одного з найбільших пустельників. Преподобний, кажуть. Тобто подібний до Бога — ось що це слово означає. Сильне слово, певною мірою.

І от дивна річ виходить — церковне свято якось само переплелося з народними звичаями. Селяни завжди вважали: 19 січня треба дивитися на погоду. Бо від неї залежить, якою буде весна, чи вдасться врожай, чи не загинуть озимі.

Метеослужб тоді не було (та й зараз їм не завжди віриш, скажімо відверто). От і дивилися на природу. На сонце. На птахів. На іній, на вітер, на хмари.

“Природа не бреше”, — казав дід мій.

І знаєте що? Він теж рідко помилявся. Хоча як він це робив — через відчуття чи через досвід — так і не з’ясував ніхто.

Тож 19 січня — це коли духовне і практичне йдуть поруч. Рука об руку, так би мовити. І нічого в цьому суперечливого немає.

День пам’яті преподобного Макарія Великого: історія та життєвий шлях

Тепер детальніше про самого Макарія. Бо цікава людина була, треба сказати.

Народився він у простій родині. Батьки — звичайні люди, не багаті. І він спочатку теж жив як усі — торгував селітрою (а це таке собі добриво, якщо хто не знає). Заробляв на хліб. Все як у людей.

Але десь років у 30 (а може й раніше, точно вже ніхто не скаже) відчув — не те це. Не його життя. Розумієте, коли всередині щось підказує: треба міняти все?

От він і змінив. Пішов у пустелю.

Просто взяв і пішов, уявіть собі. Залишив дім, роботу, усе знайоме. І чим він там харчувався? Ну, кореневом якимось, фініками. Водою з рідкісних джерел. Трохи хліба, якщо хтось приносив. Більше нічого.

60 років він там прожив!

Шістдесят, Карле. Це ж майже все життя. У пустелі, в спеці, в самоті. Хоча не зовсім у самоті — до нього інші люди почали приходити. Теж шукачі духовного. Теж ті, хто втомився від мирського життя.

І от поступово утворилася община. Монастир, власне кажучи. Скит — так його назвали. Від цього слова, до речі, й пішло “скит” у значенні “усамітнене місце”. Дивовижно, як слова мандрують через століття.

А легенди про Макарія! Розповідали, що він зцілював хворих. Що бісів виганяв (якщо вірити тогочасним хронікам). Що радою мудрою допомагав. Правда це чи перебільшення — хто зараз розбере? Але факт: слава його була велика. Навіть імператори чули про цього пустельника.

Помер він десь між 390 і 391 роками. У глибокій старості — за деякими даними, йому було більше 90. А може й сотня (але це вже скоріше легенда).

І з того часу церква згадує його саме 19 січня. Півтори тисячі років минуло — уявляєте?

Традиції та звичаї 19 січня: що можна і що не можна робити

Добре, а що робили люди в цей день? Як його відзначали?

Ну, по-перше — хто вірив, той йшов до церкви. Зранку. На службу. Ставив свічку, молився. Особливо ті, кого Макаром звуть — їм же іменини, власне.

А далі… От далі починаються народні традиції.

Бабуся моя (знову про неї, але що робити — пам’ятаю ж) завжди виходила в сад зранку. Дивилася на небо довго так, примружившись. Потім на дерева, на сараї — чи є іній. Потім пальцем вітер перевіряла. Повертала голову туди-сюди, принюхувалась.

“Ну що, баб?” — питав дід.

“Потеплішає”, — відповідала вона. Або: “Ще мерзнути будемо”.

І майже завжди права була. Як вона це робила — загадка досі.

От що традиційно робили:

Дивилися на сонце (чи є навколо нього коло — таке світле кільце). Якщо є — жди морозів.

Перевіряли іній на деревах. Багато інею — літо буде дощове, мало — сухе.

Дістали насіння з комори. Перебирали його, дивилися — не попсувалось чи, чи не погризли миші.

Готували їжу просту. Хто пісну (бо піст), хто звичайну. Але без розкошів особливих — зима ж, запаси берегли.

А чого уникали?

Не починали нічого нового і серйозного. Вважалося — не вдасться. Хоча чи справді так? Хто знає.

Грошей не позичали. Ні собі, ні людям. “На Макарія гроші не ходять”, — казали старі люди.

Намагалися не лаятися, не сваритися. Хоча це, скажімо відверто, на будь-який день хороша порада.

І ще одна річ. Вечорами часто збиралися родинами. Не святкували якось урочисто — ні. Просто сиділи разом, розмовляли. За вікном зима, холодно. Робіт особливих немає. От і час поговорити.

Дід мій казав: “Макарів день — для роздумів”. Може, він мав рацію.

Народні прикмети на 19 січня та прогноз погоди

А тепер найцікавіше!

Прикмети. Їх купа на цей день. І деякі — справді працюють, уявіть собі.

Ясна погода 19 січня? Весна рання буде. Похмура — затримається холод.

Сонце в колі (таке атмосферне явище, коли навкруг світила видно світле кільце)? До морозів. І знаєте, це має наукове пояснення — таке коло утворюється при певній вологості та температурі повітря.

Іній товстий на деревах? Літо дощове буде. Чому так? А хто його зна. Але люди століттями перевіряли — часто збігається.

До речі. Про ворон. Якщо вони низько літають і голосно каркають — буде сніг. А якщо високо і тихо — погода стабільна буде.

Ще дивилися на вітер. Північний — холод буде довго. Південний — можна чекати відлиги (хоча в січні відлига — це як диво, рідко, але буває).

Якось я спитав у діда: “А чому саме 19 січня так важливе для прогнозів?”

Він почухав потилицю: “Середина зими, розумієш? Природа вже визначилася, як далі буде. Треба тільки помітити знаки”.

Логічно? Певною мірою — так.

І ще казали: на Макарія помолитися за здоров’я — молитва особливо сильна. Вірити чи ні — особиста справа кожного. Але віра має силу, це факт.

Іменини 19 січня: хто святкує День ангела

Ну і про іменини трохи. Бо це теж свято сьогодні — тільки особисте.

Хто святкує:

1. Макар (Макарій) — головний іменинник, зрозуміло.
2. Генрі — за деякими джерелами теж 19 січня (хоча це рідше згадується).
3. Жіночих імен на цей день традиційно немає. Але це не проблема — можна святкувати найближчу дату.
4. Макар — гарне ім’я, між іншим. Грецьке. Означає “блаженний”, “щасливий”. Раніше в селах це ім’я дуже поширене було. Зараз рідше, але все одно зустрічається.

Як святкували іменини?

А просто. Вранці іменинник йшов у церкву, молився своєму святому. Потім вертався додому — а там уже стіл накритий. Пироги (якщо не піст суворий), вареники, сало, хліб свіжий. Горілки чарка (ну, для дорослих). І сиділи, розмовляли, жартували.

Нічого пишного — затишне таке, сімейне свято.

Бабуся завжди казала: “На іменини треба обов’язково подякувати своєму святому. Попросити про здоров’я для родини, про мир, про достаток”. І сама так робила — я бачив, як вона зранку перед іконою стояла, шепотіла щось.

То що маємо?

19 січня — день непростий. Церковний і народний разом. День, коли можна зупинитися (хоча б на мить), подивитися на зимове небо, подумати про щось важливе. Помолитися, якщо віриш. Або просто посидіти в теплі, випити чаю з малиною.

А ще — привітати Макара, якщо такий є серед знайомих.

Свято це нагадує: життя — не тільки про роботу та турботи. Воно ще про спокій, про роздуми, про родину. От так просто.

І нехай за вікном мороз і сніг. В душі має бути тепло — від того, що життя триває, що попереду весна (хоч і не скоро ще), що все як має бути.

Бо так завжди було в наших предків. І в нас буде так само.