Поки одні компанії давно вішають камери не питаючи, інші бояться — бо законних підстав нема. Новий Трудовий кодекс, який Кабмін подав до парламенту в середині січня, цю прогалину закриває.
Стаття 35 законопроєкту №14386 прямо говорить: роботодавець може вести відеозапис на території свого підприємства. Умова одна — якщо інші способи перевірки виконання обов’язків не дають результату. Камера тут позиціонується як останній аргумент, а не перший.
Вас зацікавить: № 11238 — проєкт Закону про Національну установу розвитку
Перед тим як її встановити, керівник зобов’язаний попередити працівника. Форма — будь-яка з трьох: підпис на папері, електронне повідомлення або рекомендований лист. Записи мусять зберігатись не менше трьох місяців. Самому працівнику на його прохання зобов’язані видати конкретний фрагмент — скажімо, якщо йому треба довести, що його права порушили. Передавати відео третім особам без письмової згоди людини — заборонено.
Стаття 36 — про кореспонденцію. Роботодавець може читати листування і переглядати файли, але тільки на корпоративних пристроях і тільки якщо немає іншого способу проконтролювати роботу.
Все це виглядає збалансовано. Є одне «але»: необхідність стеження визначає той, хто стежить. Закон каже «обґрунтуйте» — але не каже, хто перевірятиме обґрунтування.
Законопроєкт зараз лежить у профільному комітеті Ради. До другого читання він ще може змінитись.
