От у суботу в Абу-Дабі знову переговори. Україна, Росія, американці як посередники. Вже який раз намагаються щось домовитися, хоча позиції як небо і земля. Про це повідомляють Reuters і “Європейська правда“.
Що обговорюють на переговорах
Ці зустрічі — черговий раунд тристоронніх переговорів про закінчення війни, яка йде вже майже чотири роки. Чотири роки, уявіть собі.
Фактично все почалося ще в п’ятницю. Рустем Умєров, секретар РНБО, після першого дня розповів що обговорювали “параметри закінчення війни” і “подальшу логіку” переговорного процесу. Звучить розмито, правда? Ніяких конкретних деталей — тільки загальні формулювання.
Але сам факт, що зібралися і розмовляють — це вже щось. Бо коли не розмовляють — воюють.
Хто приїхав в Абу-Дабі
З боку США склад серйозний. Стів Віткофф — спеціальний посланець президента Трампа. Джаред Кушнер — зять Трампа, який останнім часом світиться на всіх важливих зустрічах. Джош Груенбаум — комісар Федеральної служби закупівель.
А ще військові — міністр армії США генерал Деніел Дрісколл та командувач силами НАТО в Європі генерал Алекс Гринкевич. Коли на переговорах є генерали, значить розмова йде не про абстрактні речі, а про конкретику — лінії фронту, розведення військ, контроль територій.
З російського боку — представники воєнної розвідки та армії. Теж військові, теж люди, які розуміють реальність на землі, а не тільки дипломатичну риторику.
А Москва знову своє
Перед переговорами прессекретар Путіна Дмитро Пєсков виступив з традиційною заявою. Кремль начебто наполягає на виведенні ЗСУ з Донбасу — бо це “важлива умова” для переговорів про закінчення війни.
Знаєте, вони це повторюють кожного разу. Вивести військська, визнати окупацію, здатися фактично. Стандартний набір російських вимог перед будь-якими переговорами.
Питання — як домовлятися, коли одна сторона вимагає капітуляції іншої? Де тут простір для компромісу?
Може американці привезли якусь нову схему? Може Трамп через своїх людей передав пропозиції, які змусили всіх знову сісти за стіл? Поки що незрозуміло.
Переговори триватимуть. Скільки — невідомо. Чи буде результат — теж питання. Бо попередні раунди часто закінчувалися нічим — сторони розходилися з тими самими позиціями, з якими приходили.
Але процес іде. Розмовляють. Шукають якісь варіанти. І це краще, ніж повна тиша і ескалація на фронті.
Деталі поки що не розголошують — все за зачиненими дверима. Офіційні заяви, якщо будуть, почують пізніше. Поки що можна тільки чекати і спостерігати.
Одне зрозуміло — війна майже чотири роки, і всі втомилися. Питання в тому, чи готові сторони до реальних компромісів, чи це знову буде обмін заявами без наслідків.
