Новина розійшлася швидко — але не так швидко, як мала б. Семен Глузман помер у 79 років. Причини офіційно не називають. Раптово — ось і все, що сказали близькі.
Тих, хто його знав особисто, ця раптовість вразила найбільше. Він був із тих людей, яких складно уявити тихими. Завжди — з репліками, з іронією, з думкою напоготові. До останнього.
Також читайте: Галина Безрук де зараз: зрадниця чи жертва обставин?
Хто такий Семен Глузман — і чому взагалі варто знати?
Народився в Києві, 1946-й, вересень. Батьки — лікарі. Тут можна було б написати “медицина була в крові” — але це якраз той штамп, якого він би сам не переніс. Скажімо інакше: він виріс у домі, де про хворобу говорили не зі страхом, а з розумінням. Це різниця.
Київський медичний інститут, 1969 рік. Спеціалізація — психіатрія. Чому саме вона? Сам казав: найскладніша, бо найлюдяніша. В інших галузях аналіз, цифри, рентгени. Тут — тільки людина навпроти тебе і твоя здатність її почути.
Практика. Молодий лікар, хороша репутація. Все йшло своїм ходом — до 1971-го.
За що Глузмана посадили і що він такого зробив?
Йому принесли справу генерала Петра Григоренка. Відомий військовий, відкрито критикував систему — і система вирішила питання по-своєму: визнати психічно хворим, закрити в лікарні, забути.
Глузман провів заочну експертизу. Самостійно. Без дозволу зверху.
Висновок — Григоренко здоровий. Абсолютно.
Документ пішов у самвидав. Потрапив за кордон. Там його читали, передруковували, цитували. В СРСР — заарештували автора. 1972 рік, стаття за антирадянську агітацію, вирок — сім років суворого режиму плюс три роки заслання.
На суді він не каявся. Сказав, що захищає честь своєї професії. І замовк.
Скільки років Глузман провів у таборах — і як він це пережив?
Сім — у мордовських таборах. Потім три — у Магадані. Разом десять років поза нормальним життям. Повернувся до Києва в 1987-му, коли йому вже було за сорок.
У таборах він не переставав бути лікарем. Допомагав іншим в’язням — серед яких були Василь Стус, Іван Світличний. Писав. Думав. Жартував — так, навіть там.
Друзі потім розповідали: саме гумор рятував. Не наївний, не захисний — гострий, їдкий, спрямований на абсурд навколо. Він умів побачити смішне в жахливому. Це або ламає людину, або тримає її цілою. Глузмана тримало.
Що змінив Глузман після звільнення — і чи почули його в Україні?
Повернувся — і одразу в роботу. Асоціація психіатрів України, президентська посада. Мета одна: зробити так, щоб психіатрія більше ніколи не стала зброєю. Щоб пацієнт мав права. Щоб діагноз не виносили під тиском зверху.
Чи почули? Частково. Він сам казав, що реформа психіатрії в Україні за роки незалежності так і не відбулася повною мірою. Говорив це без гіркоти — з фіксацією факту. Так лікар каже про хронічну хворобу: є, лікуємо, але повного одужання поки немає.
Міжнародна спільнота його знала добре. Почесний член Американської психіатричної асоціації. Член Королівського коледжу психіатрів Британії. Контрольний комітет Всесвітньої психіатричної асоціації. Його справа 1972 року стала одним із прямих поштовхів до виключення СРСР з ВПА у 1983-му. Один лікар. Один висновок. Міжнародний прецедент.
