У Сколе на Львівщині живе Олекса Тренич. Краєзнавець. Співзасновник громадської організації “Бойківські обереги”. І людина, яка зберігає те, що інші вже давно викинули на смітник. У його приватній колекції — вишивані сорочки, штани, взуття, зразки тканин. Частина речей має майже столітню історію. А ще Олекса сам відтворює автентичні елементи одягу — за технологіями, якими користувались бойки сто років тому. Чому це важливо? Бо без таких людей традиції зникають. Назавжди. А з ними — частина нашої ідентичності.
Що зберігає у своїй колекції Олекса Тренич
Вставки чоловічих вишиванок — передала мама. Цим вишиванкам приблизно 100 років. І вони досі у чудовому стані.
“Вони добре збереглися, адже були вишиті якісними нитками”, — каже Олекса.
А ще у нього є:
- Зразки тканин ручної роботи
- Фрагменти старовинного одягу
- Бойківські штани (відтворені за батьківським зразком)
- Взуття (виготовляє сам за автентичною технологією)
Кожна річ — не просто експонат. Це жива історія. Це те, що носили прабабусі й прадідусі. Те, що вони вважали красивим, важливим, оберегом.
Як краєзнавець відтворює традиційне бойківське взуття
Олекса не просто зберігає старі речі. Він їх відтворює. Вивчає технологію, матеріали, особливості крою — і робить так, як робили сто років тому. Зараз готує нове взуття. Щоб зібрати повний традиційний стрій.
“Я виготовив спеціальну колодку із дерева, щоб можна було навколо неї обтягувати шкірою”, — розповідає він.
Це ручна робота. Ніяких заводських лекал, ніяких машин. Все так, як робили майстри в карпатських селах. Дерев’яна колодка, натуральна шкіра, терпіння і майстерність.
Звідки у Олекси Трениха любов до вишивки та традицій
Почав він з родинної вишивки. Мама передала вставки від старих сорочок — і Олекса зацікавився. Почав вивчати, досліджувати, збирати. А ще він сам вміє вишивати. Навчився у дитинстві.
“Відтоді у мене зародилася любов до вишивки”, — згадує краєзнавець.
У процесі досліджень він дізнається традиції та звичаї бойків. Як вони жили, у що вірили, що вважали важливим. І розуміє: вишивка — це не просто прикраса.
Яке символічне значення мала бойківська вишивка
Вишиванки мали навантаження. Сакральне. Захисне.
“Вони зберігали від темних сил. Вишиванка була навколо шиї, де відкрите місце і рукави, тож вишиванка не дозволяла темній, злій силі заходити у людину”, — пояснює Олекса.
Тобто це оберіг. Вишивали не тому, що красиво (хоча й красиво теж). А тому, що вірили: орнамент захищає. Кожен символ мав значення. Кожна лінія — сенс. І коли розумієш це — по-іншому дивишся на вишиванку. Це вже не просто сорочка з узором. Це частина світогляду цілого народу.
Що робить громадська організація “Бойківські обереги”
Олекса Тренич — співзасновник цієї організації. Вони зберігають і популяризують бойківську культуру. Проводять дослідження, збирають артефакти, навчають молодь. Бо хтось має це робити. Інакше через покоління нікого не залишиться, хто пам’ятає, як виглядали справжні бойківські штани. Або як правильно вишивати оберіг на комірі. Олекса Тренич — один із тих людей, завдяки яким традиції не зникають у небутті. Він відтворює бойківський побут не заради музею чи виставки. Він робить це, бо вірить: ця культура має жити. І має передаватись далі — від покоління до покоління, як передала йому мама ті столітні вишиванки
