Слухайте, от сидиш і думаєш — куди ж віддати дитину вчитися. Голова йде обертом від кількості варіантів. І кожен заклад обіцяє золоті гори, розумієте?
А потім починаєш розпитувати знайомих. Хтось каже — о, там супер. Хтось морщиться і каже — краще не треба. Та й узагалі, що таке “гарна школа”? Для когось важливі олімпіади. Для когось — щоб дитину не цькували. Для когось — щоб близько від дому.
Ліцей №93… ну, про нього чула багато разів. Знаєте ж як буває — згадують у розмовах. То мама подруги там викладає. То чиясь донька закінчила. То сусіди обговорюють.
Також читайте: Школи Львова 2026: рейтинг, відгуки, як обрати заклад
Ліцей №93 Львівської міської ради: загальна інформація та офіційні фото
Заклад стоїть у зручному місці. От справді зручному — не треба через півміста їхати. Це ж теж важливо, чи не так? Бо коли дитина щоранку дві години в дорозі…
Будівля. Типова львівська школа. Не скажу що новенька, але й не розвалюється. Власне кажучи, більшість наших шкіл саме такі. Є дворик невеликий, де на перервах діти тусуються.
Якось дивилась фото на їхній сторінці. Класи як класи. Парти, дошки. Є кабінети з комп’ютерами, є спортзал. Нічого вау, але й не депресивно виглядає.
А, ще охорона є! Це зараз важливо дуже. Не кожен перехожий може зайти. Ну, принаймні теоретично так має бути.
Бібліотека працює. Хоча хто там зараз книжки читає? Діти ж усі в телефонах. Але факт є факт — функціонує.
Порівняно з приватними школами скромніше, звісно. Та й де не скромніше? Але якщо брати державні ліцеї Львова — десь на середньому рівні. Може трохи вище навіть, важко сказати точно.
Вчителі Ліцею №93: кваліфікація, досвід та підхід до навчання
От тут починається найважливіше. Бо що толку від нових парт, якщо вчитель нудний? Або злий постійно? Чи взагалі не вміє пояснити матеріал?
У цьому ліцеї мікс вчителів. Є бабусі, які ще за Союзу починали викладати. Є молоді, років по 25-30. І знаєте, це навіть добре якось виходить.
Старші — вони ж досвідчені неймовірно. Все бачили, всіх типів дітей знають. Розумієть, коли вчитель 30 років працює, його важко здивувати чимось.
А молодші… вони по-іншому думають. Сучасніші. Можуть мемами пояснити складну тему. Або якусь програму показати цікаву.
Кваліфікація різна, це факт. Хтось категорію вищу має, хтось ще росте професійно. Курси проходять, це точно — одна знайома розповідала, як її вчителька математики на якісь тренінги їздила.
Та й підходи до викладання у всіх різні ж. От математика може бути… ну, смертельно нудною. Чи може бути захоплюючою, як детектив якийсь. Залежить від людини.
Класні керівники — це взагалі окрема тема. Бо вони ж не просто викладають свій предмет. Вони з дітьми спілкуються про життя, проблеми вирішують, батькам телефонують. Потрапити до правильного класного — це половина успіху, чесно кажучи.
Одна мама розповідала — їхня класна така душевна жінка. Завжди вислухає, підтримає. А в паралельному класі — суха така, формальна. От і різниця у атмосфері колосальна виходить.
Відгуки батьків і учнів про Ліцей №93 у Львові
Почитаєш відгуки в інтернеті — і не знаєш, що й думати. Одні пишуть — все супер, дитина щаслива. Інші — жах-жахом, тікайте звідти. І це про ту саму школу!
Що батькам подобається?
Ну, по-перше, діти знання отримують непогані. Випускники вступають у вузи, причому не абикуди. Це ж показник, правда?
По-друге, булінгу особливого нема. Ну, конфлікти між дітьми трапляються — а де їх нема? Але щоб якийсь критичний рівень — ні, не чула такого. Адміністрація реагує швидко, якщо що.
По-третє, заходи якісь проводять. Свята, екскурсії, гуртки всілякі. Не на рівні приватних шкіл, зрозуміло. Але для державної — цілком нормально.
А що дратує?
Ремонт. Вічна тема ремонту. Де він є, де його нема. Коли буде. Скільки чекати. Хоча… ну, покажіть мені державну школу з ідеальним ремонтом скрізь. От саме.
Домашка. Багато хто скаржиться — задають занадто багато. Дитина до ночі сидить. Але тут питання — а чи справді багато? Чи дитина просто весь вечір у телефоні, а про уроки згадує о дев’ятій?
Індивідуальний підхід — його часто не вистачає. Але реально, як у класі 30 дітей давати кожному індивідуальний підхід? Вчителі ж не супергерої.
Самі учні що кажуть?
Та стандартно. Хтось любить свою школу. Хтось не дуже. Скаржаться на ранкові підйоми — ну, який підліток їх любить? На складні контрольні. На те, що канікули короткі.
Якось читала на форумі — один хлопець писав, що в них учителька історії така цікава розповідає, що навіть двієчники слухають. А інший скаржився на фізичку — нудна страшенно.
От і вся різниця.
Фото Ліцею №93: класи, територія та навчальний процес
Фотки в інтернеті знайти можна. Класи виглядають як класи. Парти рядами. Дошка попереду. Десь електронна є, десь звичайна крейдяна.
Коридори широкі, слава Богу. Не те що в деяких старих школах — тісні, темні. Тут принаймні простору достатньо. На стінах малюнки дитячі повішені, якісь стенди інформаційні.
Територія навколо… не парк, звісно. Але є де походити. Є майданчик спортивний — кільця баскетбольні бачила точно. Може ще щось є, важко сказати з фото.
Їдальня працює. Це важливо! Бо голодна дитина — це жах просто. Не може зосередитись, дратується постійно. Тут хоч можна поїсти нормально.
Актова зала для свят використовується. Не супер-пупер, але своє призначення виконує. Батьківські збори там проводять, новорічні ранки, випускні.
Спортзал теж є. Не олімпійських розмірів, але для уроків фізкультури цілком.
Ліцей №93 Львівської міської ради у відгуках: плюси, мінуси та репутація
Якщо підбити якось усе це разом?
Плюси:
Вчителі нормальні є. Не всі, але багато справді хороших педагогів. Особливо з математики та мов хвалять часто.
Атмосфера більш-менш спокійна. Діти не скаржаться на якісь жахливі умови чи постійні конфлікти.
Розташування зручне. Це ж теж фактор величезний, чесно.
Гуртки, секції — усе є базове. Не вау, але є.
Випускники вступають у вузи. Багато хто на бюджет навіть.
Мінуси:
Ремонт треба. Ну, це вічна проблема всіх державних закладів.
Індивідуального підходу бракує. Але де його достатньо в масовій школі?
Обладнання могло б бути новіше. Комп’ютери не найсвіжіші, лабораторії не найсучасніші.
Бюрократії багато — як скрізь у державних установах, власне.
Репутація серед ліцеїв Львова — середнячок, скажімо так. Не топова школа, куди конкурс божевільний. Але й не маргінальна якась.
Чи варто віддавати дитину?
Залежить від того, чого ви хочете. Якщо шукаєте елітний заклад з особливими програмами — то ні, не сюди. Якщо важлива зручність та нормальна атмосфера без надмірних амбіцій — то чому б ні?
Хоча знаєте що? Найкраще самим прийти подивитись. Поговорити з директором, з вчителями. Походити коридорами. Відчути атмосферу.
Бо що одній дитині підходить ідеально, іншій може зовсім не пасувати. І навпаки.
До речі. Багато залежить від самої дитини, розумієте? Можна в найкрутішій школі вчитись і нічого не знати. А можна у звичайній — і олімпіади виграва
ти, у топові універи вступати.
Мотивація вирішує часом більше за назву школи на дипломі.
Тож думайте. Зважуйте. Але без фанатизму — ідеальних шкіл не існує взагалі. Є ті, що більше чи менше підходять конкретно вашій дитині.
А решта… решта приходить з досвідом і роками.
