Великий піст — не привід їсти несмачно. І плов тут якраз до речі. Так, без м’яса. Так, повноцінний. І так — ваші домашні попросять ще.
Головне — правильна крупа, добра олія і не шкодувати спецій. Решта — справа десяти хвилин підготовки.
1. Плов з грибами — класика, яка ніколи не підведе
Це найпростіший варіант. І один із найситніших.
Беремо 300 г сухих або свіжих печериць — або суміш. Сухі треба замочити на годину, свіжі просто порізати великими шматками. Цибуля — дві великі головки, морква — дві середні. Рис — 400 г, краще довгозернистий або басматі, він не злипається.
Розігріваємо казан або глибоку сковороду. Олія — не жалійте, сонячна або оливкова. Смажимо цибулю до золотистого, додаємо моркву соломкою, потім гриби. Солимо, перчимо, кидаємо зіру — ось тут не скупіться, вона робить половину смаку. Куркума дасть колір. Часник — цілою головкою прямо в середину.
Засипаємо промитий рис, заливаємо окропом так, щоб покрив на два сантиметри. Накриваємо кришкою, вогонь на мінімум — і 20 хвилин не чіпаємо. Потім перемішуємо знизу вгору і ще п’ять хвилин під кришкою.
Результат — розсипчастий, ароматний, з грибним духом на всю хату.
2. Плов з нутом — для тих, хто хоче білку
Нут у плові — це по-справжньому. Не дієтично, а саме ситно.
Нут замочуємо з вечора, варимо до напівготовності — це важливо, щоб потім він дійшов у рисі. Цибуля, морква — так само, як у першому рецепті. Додаємо нут до зажарки разом із томатною пастою — одна столова ложка дасть приємну кислинку.
Спеції тут можна розгулятися: зіра, коріандр мелений, паприка копчена. Рис — 400 г. Все решта — та сама технологія: окріп, мінімальний вогонь, 20 хвилин терпіння.
Нут виходить м’яким, рис — ароматним. Це плов, після якого не хочеться м’яса взагалі.
3. Плов із сухофруктами — солодко-пряний і зовсім незвичний
Цей варіант — бонус для тих, хто хоче чогось особливого. Іранська традиція, яка дуже добре приживається в пості.
Беремо родзинки, курагу і чорнослив — по жмені кожного. Замочуємо на 15 хвилин. Морква тут ріжемо не соломкою, а крупніше. Цибулі менше — одна головка. Зіра, кориця чвертка чайної ложки, трошки шафрану якщо є — і рис стане золотим.
Сухофрукти додаємо після рису, зверху. Вони просочуються парою і дають солодкий присмак між пряним рисом.
Подаємо з зеленню. Їдять мовчки — бо говорити ніколи.
Усі три варіанти готуються приблизно однаково за часом — до 50 хвилин разом із підготовкою. Казан підходить найкраще, але звичайна глибока сковорода з кришкою теж справляється.
Піст — не покарання. Іноді це привід відкрити для себе щось нове.
