Восьма ранку на зупинці “Наукова”. Стою серед двадцяти інших, всі дивляться в одну сторону — звідти має з’явитися автобус. Хтось нервово перевіряє телефон, хтось тупцює на місці від холоду. Коли нарешті з’являється 3А, стає зрозуміло — це буде боротьба.
Вам буде цікаво: Львів отримав черговий трамвай Schindler: як Базель-Ланд допомагає оновити міський транспорт
Двері відчиняються. Люди всередині стоять настільки щільно, що здається наче хтось запакував їх пилососом. Але ті хто на зупинці все одно лізуть. Бо наступний через п’ятнадцять хвилин, а на роботу треба вчасно.
Як це виглядає зсередини
Заходжу останнім. Точніше, мене заштовхують. Спина в чиєсь обличчя, лікоть в мої ребра, сумка давить в ногу. Спроба дістати телефон для оплати — окремий вид спорту. Руку ледь витягнув, валідатор десь попереду, людей між мною і ним — як мінімум п’ятеро.
“Прокомпостуйте”, — механічно каже водій. Хочеться відповісти щось різке, але натомість просто кажу “не дотягнуся”. Він махає рукою — проїздіть так. Половина салону їде так само. Не тому що зайці, а тому що фізично неможливо пробратися до валідатора.
Коли валідатори проти тебе
В тролейбусі ситуація трохи краща — людей менше, але валідатор не працює взагалі. Горить червоним, пищить якось дивно і відмовляється приймати картку. Пробую тричі. На четвертий махаю рукою і йду в салон.
“У мене теж не спрацював”, — каже хтось поруч. Кількаю головою. Ми всі в одній ситуації — хочемо заплатити, але система не дає. Контролери це зрозуміють? Питання риторичне.
Історія з мостом
Тролейбус №32 не їде взагалі. Причина — аварія на Левадівському мості. Який там автомобіль, коли, чому — деталей немає. Є факт: маршрут не працює, люди чекають і злостяться.
“Я вже півгодини тут”, — обурюється жінка з великою сумкою. “Дивлюся в додаток — нема його. Дивлюся на табло — нема. Питаю водія п’ятнадцятого — каже аварія, міст закритий. То скажіть заздалегідь!”
Складно не погодитися. Оголошення на зупинці немає. В додатку “Львівелектротранс” теж нічого. Інформацію люди дізнаються випадково — від водіїв інших маршрутів або з соцмереж.
Що пишуть в мережі
Фейсбук і телеграм переповнені скаргами. “Запхався в трамвай як сардина”, “Валідатор не працює вже тиждень”, “Чому ніхто не попереджає про зміни маршрутів?”, “Може хтось збільшить кількість транспорту в години пік?”
Люди діляться фото де в салонах не протовпитися. Хтось жартує що це тренування перед метро в Токіо. Хтось просто матюкається. Настрій загалом — втомлений.
Чому так?
Версій кілька. Можливо менше транспорту на лініях — щось в ремонті, щось зламалося. Можливо графік не відповідає реальному пасажиропотоку. Можливо просто зима і всі їдуть транспортом замість того щоб іти пішки.
З валідаторами ситуація окрема. Система нова, дитячі хвороби не минули. То інтернет зникає, то сервер не витримує навантаження, то просто глючить без причини. Пасажирам від цього не легше.
Що робити?
Якщо маєте можливість — виходьте раніше. На півгодини, на годину. Так хоча б встигнете запхатися в перший транспорт що під’їде, а не чекати третій.
Якщо живете близько — йдіть пішки. Двадцять хвилин у теплому темпі краще ніж п’ятнадцять у запхатому салоні де важко дихати.
