От сидиш і думаєш — все, годі. Іду з цієї роботи. І одразу в голові питання: а що там з грошима? Скільки мені мають віддати?
Знаєте, багато хто думає що при звільненні за власним бажанням нічого особливого не світить. Мовляв, сам йдеш — сам і винен. Але це не так. Зовсім не так.
Закон чіткий. Є речі, які роботодавець зобов’язаний виплатити. І це не прохання, не привілей — це ваше право. Яке ніхто не може забрати.
Звільнення за власним бажанням: які виплати гарантовані законом
Почнемо з основ.
Коли пишете заяву про звільнення (а це треба робити письмово, усні домовленості не працюють), запускається певний механізм. І в останній робочий день — саме в цей день, не пізніше — вам мають видати гроші. Всі гроші, що належать.
А що належить? Ось список:
Зарплата за відпрацьований час. Це очевидно, чи не так? Скільки днів відпрацювали в останньому місяці — за стільки й платять. Якщо звільняєтеся 15 числа — отримаєте за пів місяця. Просто арифметика.
Компенсація за відпустку. От тут вже цікавіше. Якщо у вас є невикористані дні відпустки — їх мають компенсувати грошима. Скажімо, маєте право на 24 дні щорічної відпустки, а використали тільки 10. Залишилося 14 днів. От за них і платять.
Як рахують? Беруть вашу середню зарплату за останні 12 місяців (або менше, якщо працювали недовго), ділять на кількість робочих днів, множать на кількість днів відпустки. Складна формула? Та ні, бухгалтерія має це робити автоматично.
Премії та бонуси. Якщо вам нарахували премію за попередній період — її теж мають виплатити. Тут важливо: премія має бути вже нарахована. Якщо вона тільки планувалася — можуть не дати. Хоча це вже залежить від внутрішніх правил компанії.
І ще одне. Якщо працювали понаднормово, а компенсацію за ці години не отримали — теж має бути виплачена при розрахунку.
Заробітна плата при звільненні: що мають виплатити в останній день роботи
От ця частина найважливіша.
Останній робочий день — це день розрахунку. День Х, так би мовити. Роботодавець зобов’язаний (підкреслюю це слово — зобов’язаний) віддати вам всі гроші саме в цей день.
Не через тиждень. Не в наступну зарплатню. А в день звільнення.
Що буває на практиці? Та різне. Хтось чесно віддає все до копійки. Хтось починає крутити — мовляв, бухгалтер у відпустці, зачекайте трошки. Або взагалі кажуть що частину виплатять пізніше.
Знаєте що? Це порушення. Пряме порушення трудового законодавства.
Якщо вам не виплатили в останній день — роботодавець має нараховувати пеню за кожен день затримки. Це десь 0,1% від суми боргу за кожен день. Небагато? Ну, краще ніж нічого.
Як перевірити чи все правильно нарахували
А тут складніше. Бо бухгалтерські розрахунки — це не завжди зрозуміла штука.
Але можна хоча б приблизно прикинути. Візьміть свою місячну зарплату. Поділіть на кількість робочих днів у місяці. Помножте на кількість днів, які відпрацювали. Це буде зарплата за останній місяць.
Далі відпустка. Якщо знаєте скільки днів не використали — можете приблизно порахувати. Візьміть середню зарплату (ну, якщо вона у вас більш-менш стабільна), поділіть на 30, помножте на кількість днів відпустки.
Вийшла якась сума. Приблизна, звісно. Але якщо вам виплатили в рази менше — варто запитати чому так.
Компенсація за невикористану відпустку при звільненні
Повернемося до відпустки. Бо тут є нюанси.
Невикористана відпустка — це не подарунок від роботодавця. Це ваше законне право, за яке ви вже ніби “заплатили” своєю працею. І якщо не використали — маєте отримати гроші.
Але є один момент. Якщо ви працювали менше року — відпустка нараховується пропорційно. Скажімо, відпрацювали пів року — маєте право на половину річної відпустки. Це 12 днів замість 24.
А якщо відпрацювали, скажімо, 3 місяці? Тоді 6 днів. Просто ділимо 24 дні на 12 місяців і множимо на кількість відпрацьованих місяців.
От тільки роботодавці іноді “забувають” про ці розрахунки. Або роблять вигляд що забули. Тому краще самому прикинути приблизну суму і звірити з тим що виплатили.
До речі. Якщо у вас була додаткова відпустка (а вона буває у деяких категорій працівників — з шкідливими умовами праці, ненормованим робочим днем), то за неї теж мають компенсувати.
Чи виплачують вихідну допомогу при звільненні за власним бажанням
А ось тут коротка відповідь: ні.
Вихідна допомога — це те що виплачують при скороченні. Коли роботодавець ініціює звільнення. А коли ви самі йдете — такої виплати немає.
Хоча… є виключення. Якщо у вашому трудовому договорі або колективному договорі прописано що при звільненні виплачується певна сума — тоді так, мають виплатити. Але це рідкість, чесно кажучи.
Частіше буває що роботодавець йде назустріч. Скажімо, людина пропрацювала багато років, звільняється на пенсію. Можуть виплатити якусь премію як подяку. Але це вже не обов’язок, а жест доброї волі.
Тож не розраховуйте на вихідну допомогу при звільненні за власним бажанням. Якщо дадуть — чудово. Не дадуть — нормально, бо так і має бути.
Порушення при розрахунку: що робити якщо не виплатили всі кошти
От це болюче питання. Бо часто буває — звільнився, а гроші не всі отримав. Або взагалі не отримав.
Що робити?
- Перше — спокій. Не треба одразу скандалити. Можливо це просто помилка бухгалтерії. Напишіть листа (краще офіційний, з входячим номером) з проханням пояснити розрахунки та виплатити належне.
- Друге — якщо не реагують, пишіть скаргу до Держпраці. Це Державна служба України з питань праці. Вони мають право перевіряти роботодавців. І штрафувати, між іншим. От коли приходить перевірка — роботодавці швидко згадують про борги.
- Третє — суд. Крайній варіант, але іноді необхідний. Можна подати позов про стягнення заборгованості по зарплаті. Зазвичай такі справи виграють працівники, якщо є докази.
Які докази? Копія трудової книжки (або виписка), копія заяви про звільнення, розрахунковий листок (якщо видали), свідки. Загалом, що є — те й несіть.
Скільки часу є на подачу скарги
Тут важливо не зволікати. На звернення до суду є три місяці з дня коли мали виплатити гроші. Пропустили цей термін — буде складніше довести свою правоту.
До Держпраці можна звертатися в будь-який час, але чим швидше — тим краще. Бо роботодавець може збанкрутіти, зникнути, реорганізуватися. І тоді шукати кому пред’являти претензії.
Практичні поради: як не втратити свої гроші
От кілька речей, які варто знати.
- Завжди отримуйте копію наказу про звільнення. Це ваше підтвердження що вас дійсно звільнили і коли саме.
- Просіть розрахунковий листок. Там має бути розписано всі нарахування та утримання. Якщо щось незрозуміло — питайте. Це ваше право.
- Не підписуйте обхідний лист доки не отримали всі гроші. Бо підписом ви підтверджуєте що претензій немає. А потім важче буде щось довести.
- Зберігайте всі документи. Трудовий договір, додаткові угоди, накази, листування. Все може знадобитися.
І ще. Якщо відчуваєте що щось не так — краще проконсультуватися з юристом. Багато юридичних консультацій безкоштовні або недорогі. Краще перестрахуватися.
Підсумок:
Загалом, звільнення за власним бажанням — це не привід для роботодавця економити на ваших виплатах. Закон захищає працівника. Головне знати свої права і не боятися їх відстоювати.
А гроші, які вам належать — це ваші чесно зароблені кошти. Ніхто не має права їх затримувати чи не виплачувати.
