Ну от. Сьогодні, 6 лютого, у Мілані стартує те, про що говорили останні місяці. Зимова Олімпіада в Італії.
46 наших поїхали туди. Це найбільша делегація з 2010 року, розумієте? Тоді теж віз’ли багато, а медалей — як на долоні порахувати. Та це зараз не про те.
От дивлячись на цей список спортсменів, раптом усвідомлюєш — блін, та це ж зміна епох відбувається. Підручному 34. Джимі 35. Данчі 33, і це вже її п’ята Олімпіада. П’ята, Карл!
А Абраменко взагалі пішов після Пекіна. Два олімпійські золота забрав із собою. І хто тепер?
Також читайте: Фітнес-клуби та спортзали Львова
Старі йдуть. А молоді готові?
Знаєте, буває таке почуття, коли дивишся на склад команди і розумієш — от зараз або-або. Або нове покоління спрацює, або все, кінець ери.
Підручний у біатлоні — останній з тієї команди, що медалі возила. Після нього хто? Мандзин на 27 місці в загальному заліку Кубка світу. 27-е! Це найкращий наш результат цього сезону. Решта ще нижче десь плавають.
У фристайлі теж історія. Котовський, Окіпнюк, Кузнєцов — хлопці талановиті, та от жоден ще не стояв на олімпійському п’єдесталі. Досвіду такого немає. А як воно буде під тиском — невідомо ж.
І от питання виходить просте: візьмуть вони медалі — є про що говорити далі. Не візьмуть — то й розмова коротка буде про майбутнє зимових видів у нас.
Вадим Гутцайт, президент НОК, каже: «Я завжди вірю в кожного атлета. Олімпійські ігри — це непередбачувані змагання». Ну та шо, віра вірою. А реально ж треба дивитись.
Чому саме ця Олімпіада — критична точка
Та подивіться навколо. Фінансування у зимових видів було завжди так собі. Після 14-го року стало гірше. Після 22-го — взагалі мовчу.
Підручний тренується у Словаччині з Санітрою. Фристайлісти частина — у Штатах. Данча між Австрією та Україною мотається. Це не погано, розумієте. Просто це значить, що своя система підготовки… ну як би покоректніше… не працює, як треба.
І от тепер уявіть. Якщо ті, хто виріс ще у старій системі, хто вчився у тренерів радянської закалки — якщо вони зараз піднімуться і підуть, то хто замість них?
Де ці молоді, які через чотири роки штурмуватимуть Олімпіаду-2030? У нас вони є взагалі? Бо 46 спортсменів — це багато на папері. А скільки з них реально через чотири роки ще в грі будуть?
Момент істини
Ветерани йдуть (Підручному 34, Джимі 35), Абраменко вже пішов. Фінансування катастрофічно скоротилось, своя система підготовки не працює. Візьме молоде покоління медалі — є майбутнє. Не візьме — зимовий спорт в Україні може просто зникнути. Бо гроші обмежені, а результат треба показувати. Це не Олімпіада — це іспит на виживання.
Фристайл — тут усе або нічого
Восьмеро з дев’яти наших фристайлістів — це лижна акробатика. Наша традиційна сильна штука. Маємо медалі чемпіонатів світу. Маємо два золота олімпійських від Абраменка.
Та тільки ж його нема вже.
Котовський, Окіпнюк, Кузнєцов, Гаврюк. Усі показували непогані результати на етапах. Та от олімпійського досвіду — нуль. Жоден не стояв на п’єдесталі на Іграх.
Серед дівчат — Брикіна, Яблонська, Яцюк, Попович. Теж талант є. Теж без олімпійських медалей.
От уявіть. Хтось візьме медаль — прорив буде. Означатиме, що покоління змінилося нормально. Що є кому далі тягнути.
А якщо ні? Якщо всі вісьмеро пройдуть повз? Тоді ж питання виникне — а нафіга взагалі у фристайл інвестувати, якщо після Абраменка нікого виростити не можемо?
Коцар окремо. Перша наша у біґ-ейрі та слоупстайлі. Нові дисципліни для України. Вона піонер там. Якщо покаже хоч десь топ-20 — вже добре. Бо це значитиме, шо можемо розвиватись у нових напрямках.
Біатлон — останній шанс золотої ери
Підручний — чемпіон світу 2019-го. Джима — олімпійська чемпіонка 2014-го. Це люди, які знають смак п’єдесталу на найбільших змаганнях.
Тільки їм 34 і 35 років. Це фінал кар’єри, розумієте?
Підручний спеціально пропустив останній етап Кубка світу. Поїхав готуватись індивідуально. Це ж означає — він сам розуміє, шо останній шанс.
В Обергофі він видав класну гонку переслідування. З 41-го місця на сьоме піднявся. За чистим часом взагалі найкращим був.
От тільки стрільба. Вона ж у нього завжди підводила. Завжди! І якщо в Італії знову нахімічить на вогневих — все. Історія закінчена.
Джима палець зламала на початку сезону. Пропустила купу етапів. Повернулась на початку січня тільки. Форма… хз, короче. Важко за місяць-два олімпійську форму набрати після такої паузи.
А хто після них? Мандзин на 27-му — це найкращий результат. Решта — ще далі. Тож якщо Підручний з Джимою не візьмуть нічого, біатлон у нас у глибокій кризі опиниться. Без лідерів. Без результатів.
Хіба що естафети спрацюють. Там завжди лотерея ж. Хтось промахнеться, хтось на штрафне піде — і все перевертається.
8 лютого змішана естафета. 15-го чоловіча. 18-го жіноча. Три спроби.
Данча і санний спорт — темні коні
Данчі 33 роки. П’ята Олімпіада у неї, уявляєте? У паралельному гігантському слаломі вона все бачила вже. При нормальному жеребкуванні може за топ-10 поборотись. А там — одна помилка у суперниці, і от тобі медаль раптом.
Та це її остання Олімпіада теж, мабуть. Хто після неї прийде — питання відкрите.
У санному та скелетоні — 13 спортсменів загалом у нас. Гераскевич — найдосвідченіший, 12 місце на минулій Олімпіаді було. Спробує краще. Може вийде. Може ні. Там від мільйона дрібниць залежить — траса, погода, настрій.
Якщо хтось раптом візьме медаль — це ж буде сенсація. І покаже, шо в Україні можуть таланти з’являтись навіть там, де ми традиційно не котируємось.
Чому результат визначить наступні чотири роки
Дивіться логіку. Візьмемо дві-три медалі — значить зміна поколінь пройшла. Молоді готові. Є на кого ставити у 2030-му.
Візьмемо одну — утримуємось на плаву. Не провал, та й не успіх.
А якщо жодної? Вперше з 1998-го без медалей на зимовій Олімпіаді виявимось? От тоді почнуться важкі розмови. Про те, чи варто взагалі у зимові види інвестувати. Може краще на літні зосередитись?
Бо гроші обмежені ж. Завжди були. А зараз — після усього, що країна пройшла — тим більше. І якщо зимові види результату не дають — можуть просто кошти перерозподілити.
Тож для багатьох наших спортсменів ця Олімпіада — не просто змагання. Це змагання за майбутнє цілого виду спорту в Україні.
Коли вмикати телевізор — найважливіше
«Суспільне» транслюватиме. «Суспільне Спорт», сайт їхній. Обіцяють 125+ годин прямих ефірів. Щодня дайджести «Олімпіада за 500 секунд» будуть.
От коли треба дивитись обов’язково:
8 лютого — змішана естафета у біатлоні. Перший шанс на медаль у нас.
9 лютого — чоловічий спринт біатлон. Підручний має йти ва-банк тут.
13-14 лютого — лижна акробатика. От тут усе вирішиться для фристайлу. Візьмуть — є майбутнє. Не візьмуть — питання великі.
15 і 18 лютого — естафети біатлон. Ще два шанси маємо.
21 лютого — масстарти. Остання можливість у біатлоні щось взяти.
Церемонія відкриття — сьогодні о 21:00 київського часу. На «Сан-Сіро» у Мілані. Чотири прапороносці будуть у різних локаціях: Сидьорко, Гераскевич, Данча, Марусяк.
Закриття — 23 лютого у Вероні. В амфітеатрі Арена-ді-Верона тому античному. Красиво, якщо подумати. Місто Ромео і Джульєтти як фінал Олімпіади.
Без ілюзій — що реально чекати
Президент НОК каже: «Дуже сподіваємося проявити себе у фристайлі, адже у нас є медалі на чемпіонаті світу і сильна внутрішня конкуренція. Також завжди розраховуємо на біатлон».
Та якщо чесно — одна-дві медалі вже непогано б було. Три — це взагалі успіх. Більше — у це важко повірити, дивлячись на результати цього сезону.
В нас за всю незалежність 9 медалей із зимових Олімпіад: 3 золоті, 2 срібні, 4 бронзові. На двох останніх — по одній медалі, обидві Абраменко приніс. Тож одна медаль — це вже традицію підтримати.
От тільки традиція без розвитку — це ж нікуди не веде. Нам потрібні медалі від молодих. Які покажуть — є майбутнє. Є на кого через чотири роки розраховувати.
І якщо це станеться тут, в Італії — можна буде сказати: та, ця Олімпіада переломною була. Зміна поколінь норм пройшла.
А якщо ні… Ну то наступні чотири роки складні будуть. Дуже складні для зимового спорту в Україні.
Що ще треба знати про цю Олімпіаду
Перші Ігри з кількома містами-господарями офіційно. Вісім локацій по Північній Італії розкидано. 361 кілометр між найдальшими точками. Організаторам — головний біль, глядачам — красиві картинки.
росія та білорусь — без прапорів, без гімнів. Тільки окремі нейтральні спортсмени в особистих дисциплінах допущені. І то лише ті, хто війну не підтримував. Правильно, до речі.
116 комплектів медалей — на 7 більше, ніж у Пекіні було. Новинка — скі-альпінізм додали. Наших там нема, та це показує — зимовий спорт розвивається, нові дисципліни з’являються. І якщо ми не йдемо в ногу — відстанемо назавжди.
Чому ця зима може все змінити
46 спортсменів у Альпах зараз. Найбільша делегація за 16 років. Це або останній спалах золотої ери — або початок нової.
Підручний, Джима, Данча — вони йдуть скоро. Їм на зміну мають інші прийти. І от зараз, в Італії, дізнаємось: чи готові ці інші? Чи потягнуть вони тягар очікувань? Чи стануть новими героями?
Результат цієї Олімпіади визначить не тільки медальний залік якийсь там. Він визначить, чи буде взагалі українська збірна конкурентною на наступних Іграх. Чи варто інвестувати в зимові види далі. Чи є майбутнє.
Тож вмикайте телевізори, вболівайте, кулаки тримайте. Бо ці два тижні — вони важливіші, ніж здається. Набагато важливіші.
А там — побачимо. Олімпіада все покаже. Завжди показує.
Слава Україні!
