Вулиця Грабовецька — тиха така, в основному приватні будинки та кілька багатоповерхівок. Люди один одного знають, вітаються, допомагають. І ось вранці — запах горілого, дим з вікна квартири.
Хтось із сусідів одразу викликав пожежників. Поки ті їхали, дим уже валив густіший. Вікна задимлені, з середини нічого не видно. Люди побігли стукати в двері, кричати — може, хтось всередині є, може, ще встигне вибігти.
Буде цікаво: Пункти незламності у Львові: що треба знати кожному
Але ніхто не відчиняв. Квартира мовчала. Тільки той дим і запах їдкий такий, що й на вулиці важко дихати було.
Рятувальники приїхали швидко — хвилин за п’ять чи шість. Почали виламувати двері, бо відчинити не було як. Всередині — густий дим, токсичні продукти горіння, повітря отруєне повністю.
Рятували до останнього, але не встигли
Коли вогнеборці увійшли в квартиру, там горіли речі та меблі. Полум’я ще не охопило все помешкання, але дим уже заповнив кожен кут. Саме від диму, знаєте, найбільша небезпека. Люди задихаються швидше, ніж полум’я до них дістається.
У кімнаті знайшли 72-річного господаря квартири. Винесли його на свіже повітря, почали реанімаційні заходи. Непрямий масаж серця, штучне дихання — робили все, що можна. Викликали швидку, лікарі теж намагалися.
Але час був втрачений. Дим встиг зробити своє — отруєння чадним газом, легені не працювали. Констатували смерть на місці. Не врятували.
Сусіди стояли поруч, плакали. Хтось казав, що чоловік жив сам, родичів у місті не було. Тихий такий дідусь, нікому не заважав, сам по собі. Виходив іноді в магазин, вітався з людьми — і все.
Тепер ніхто не вийде з тієї квартири. Порожня залишиться, почорніла від диму, з обгорілими меблями. А на вулиці — квіти покладуть, свічку запалять. Як прийнято у нас.
Що стало причиною пожежі
Офіційну причину поки не встановили. Правоохоронці тільки почали розслідування. Але сусіди кажуть — напевно, електрика. У старих квартирах проводка давно не мінялася, а навантаження зараз велике.
Або ж пічка. Зима, опалення потрібне. Хто знає, що там всередині було. Може, щось коротнуло, може, обігрівач якийсь старий. У пенсіонерів часто так буває — економлять на новій техніці, користуються тим, що є.
А може, й куріння. Не хочеться зле про людину казати, але таке теж трапляється. Заснув із цигаркою, попелець впав на ковдру чи на диван — і пішло. Хвилин за п’ятнадцять квартира вже повністю в диму.
Експертиза покаже точну причину. Але вже це не так важливо, знаєте. Людини немає. Причина не поверне її назад.
Двадцять чоловік із трьох машин гасили пожежу. Локалізували швидко, але чоловіка вже не врятували. От така історія.
Не перша трагедія цієї зими
Стрий, як і вся Львівщина, цієї зими мав уже кілька смертельних пожеж. У Грабовецькій громаді та навколишніх селах — теж були випадки. Люди гинуть у власних домівках від диму, вогню, чадного газу.
Найчастіше — старші люди. Живуть самі, реакція вже не та, що колись. Почався дим — не встигають вибігти. Або взагалі сплять, нічого не чують. Прокидаються, коли вже пізно.
Рятувальники постійно попереджають. Не залишайте без нагляду обігрівачі. Перевіряйте проводку. Не сушіть одяг над газовою плитою. Встановіть датчик диму — він хоч розбудить вчасно, якщо що.
Але хто їх слухає? Люди звикли жити, як жили. А потім — трагедія. І сусіди плачуть, і родичі приїжджають, і квіти несуть. Але що з того? Людину вже не повернеш.
На Грабовецькій ще місяць тому була пожежа в іншому будинку. Тоді, слава Богу, обійшлося без жертв. Загорівся одяг над плитою, хазяйку вивели задимлену, але живу.
А зараз — не встигли. Сімдесят два роки прожив чоловік, пережив усі негаразди, війну пережив — і ось так, у власній квартирі, від пожежі.
Що кажуть у ДСНС
Головне управління ДСНС по Львівській області підтвердило факт загибелі. Обставини з’ясовують правоохоронці. Поліція відкрила провадження, працює слідчо-оперативна група.
Експерти оглянуть місце пожежі, візьмуть зразки, встановлять осередок займання. Потім будуть висновки — що стало причиною, чи можна було запобігти, чи є тут чиясь вина.
Але для сусідів це вже не має значення. Вони втратили людину, з якою роками поруч жили. А для родичів, якщо вони є, це взагалі жах. Приїдуть забирати тіло, організовувати похорон. Важке це все дуже.
Рятувальники кажуть — якби хоч на хвилину раніше приїхали, можливо, встигли б. Але ж не можна передбачити. Поки виклик прийшов, поки машина виїхала, поки доїхали — хвилин десять мінімум. А за десять хвилин людина в задимленій кімнаті може втратити свідомість.
Особливо літня людина. У молодого організм ще бореться, а в старшого — ні. Серце слабке, легені не ті, реакції повільні. Тому статистика така сумна — більшість загиблих у пожежах — це пенсіонери.
Як захиститися від подібного
Власне, порад багато, а виконують їх мало. Але може, хоч після такої трагедії хтось замислиться.
Перше — датчик диму. Коштує копійки, а врятувати може життя. Почав димити — пищить голосно, розбудить навіть міцно сплячу людину. Встановити просто, батарейка на рік вистачає.
Друге — не перевантажувати розетки. Побачили, що дріт нагрівається або розетка плавиться — негайно викликати електрика. Не чекати, поки коротне і загориться.
Третє — обігрівачі ставити подалі від меблів, штор, речей. І не залишати їх увімкнених на ніч або коли виходите з дому. Знаю, холодно зараз, хочеться тепла. Але безпека важливіша.
Четверте — якщо палите, то тільки на кухні або на балконі. Ніколи — в ліжку. Навіть якщо думаєте, що не заснете. Люди засинають непомітно для себе, а цигарка продовжує тліти.
П’яте — мати план евакуації. Знати, куди біжити, якщо почалася пожежа. Не ховатися, не намагатися гасити самотужки великий вогонь. Вийти на вулицю і викликати 101.
Стрий прощається з ще одним своїм мешканцем. Сімдесят два роки життя — і така трагічна смерть. Сусіди носитимуть квіти, запалюватимуть свічки. А потім життя піде далі. Тільки квартира та порожня залишиться, нагадуючи про те, наскільки крихким буває наше життя.
Царство небесне чоловікові. І нехай така трагедія буде останньою в нашому місті. Хоча, знаєте, кожної зими це кажемо — і кожної зими знову хтось гине у вогні.
