На Львівщині застрелили двох підлітків 13 і 15 років та їхнього батька

Неділя. Ввечері. Звичайне село у Золочівському районі. І раптом — три тіла в одному будинку. Двоє дітей. Тринадцять і п’ятнадцять років. І їхній батько — сорок два роки. Всі троє застрелені. На Львівщині застрелені двоє дітей і дорослий чоловік — і поки що це все що можна сказати напевно, без домислів і вигадок. Подробиці — нижче. Але спочатку — найголовніше.

Що сталось у Станіславчику 15 лютого

Увечері 15 лютого поліція виїхала на виклик у село Станіславчик. Що саме стало сигналом — сусіди почули, хтось зателефонував, інша причина — офіційно поки не уточнюється. Приїхали. Зайшли в будинок. І знайшли трьох людей без ознак життя. Двоє підлітків — хлопці чи дівчата, це теж поки не оприлюднено. Тринадцять і п’ятнадцять. А поруч — їхній 42-річний батько. Всі троє з вогнепальними пораненнями. Версія слідства — батько застрелив дітей з мисливської рушниці. Після чого покінчив з собою. Мисливська зброя в сільській місцевості — річ звичайна. Зареєстрована, легальна, для полювання. І ось — така історія. Слідство відкрили одразу за двома статтями: умисне вбивство двох осіб і самогубство. Криміналісти, слідчо-оперативна група, представники Служби у справах дітей — усі працювали на місці ще пізно вночі.

Родина із Станіславчика, у якій сталася трагедія

Ось де найболючіше. Служба у справах дітей каже — родина благополучна. На жодному обліку не перебувала. Ні соціальні служби, ні правоохоронці раніше цю сім’ю не знали. Тобто — жодних тривожних дзвіночків. Жодних сигналів. Просто люди жили собі в селі. І от — неділя, вечір, і три тіла. Це, знаєте, найважче у таких новинах. Коли сім’я “не проблемна” — це не означає що все добре. Це означає що зовні все виглядало нормально. А що відбувалось всередині — сусіди не знали, соціальні служби не знали, можливо навіть рідні не знали. Що саме зламалось у цього 42-річного чоловіка — слідство з’ясовує. Борги? Особиста трагедія? Психічний розлад без діагнозу? Щось що сталось зовсім недавно? Поки — тиша. Офіційних версій немає.

Розширене самогубство — що це і чому так трапляється

Та власне — про це треба говорити прямо. Те що описує слідство — батько вбив дітей і потім себе — має назву. Розширене самогубство. Страшне словосполучення і ще страшніша реальність. Людина у глибокій психологічній кризі іноді приходить до думки що “дітям без мене буде гірше” або “я не можу їх залишити у цьому жахливому світі”. Це не раціональне рішення — це повністю зламана логіка людини якій потрібна була допомога. Допомога якої вона, судячи з усього, не отримала. Чому не звернулась? Хто б міг допомогти? Чи є взагалі поруч люди які помічають таке? Питань більше ніж відповідей. І, мабуть, відповідей на головні з них вже ніколи не буде.

Як помітити людину у кризі — і що робити

Ну ось тут зупинюсь. Бо це важливо. Зовнішнє благополуччя — не захист. Людина може роками тримати в собі щось що нікому не видно. А потім — один вечір і все.

Є речі на які варто звертати увагу якщо хтось поруч поводиться незвично:

• Різка замкнутість після нормального спілкування — або навпаки, дивна ейфорія
• Роздача речей, “впорядкування справ” без очевидної причини
• Розмови про безвихідь — навіть начебто жартівливі
• Відчуження від дітей, від сім’ї, від усього
• Зловживання алкоголем у і так важкий час

Побачив щось таке — не чекай. Запитай. Просто: “Як ти насправді?” Люди у кризі часто чекають що хтось помітить. Що хтось запитає. Телефон довіри — 7333. Безкоштовно, цілодобово. Для тих кому зле — і для тих хто хвилюється за когось поруч. І ще одне — якщо в домі є зброя і ви знаєте що людина поруч переживає щось важке: приберіть зброю з доступу. Тимчасово. Просто так. Це рятує життя — буквально, без перебільшень.

Що далі

Слідство триватиме. З’являться деталі — або не з’являться. Іноді причина назавжди залишається там де її вже не можна запитати. Станіславчик — маленьке село. Зараз там горе і розгубленість. Сусіди котрі не розуміють як таке могло статись поруч. Родичі яким жити з цим далі. Троє людей загинули в одну неділю — двоє з них діти. Тринадцять і п’ятнадцять. Вік коли ще все попереду. На Львівщині застрелені двоє дітей та їхній батько — і ця фраза, якою б страшною вона не була, нагадує просту річ: люди поруч бувають у кризі навіть коли зовні все виглядає нормально. Помічайте. Запитуйте. Не чекайте що саме пройде.