Владислав на трасу не вийшов. Десята година тридцять хвилин ранку у Кортіні-д’Ампеццо — час, коли мав розпочатись перший заїзд українського скелетоніста на Олімпійських іграх. Але о 10:12 прийшло рішення. Дискваліфікація. За вісімнадцять хвилин до того моменту, коли треба було стартувати.
Буде цікаво: Гераскевичу заборонили шолом із фото загиблих спортсменів — МОК зробив те, що обурило всю Україну
Причина? “Шолом пам’яті” з обличчями понад двадцяти українських атлетів, яких убили російські окупанти під час війни.
«Є рішення жюрі змагань зі скелетону у справі Владислава Гераскевича про порушення олімпійських правил щодо вираження атлетами позиції. Що він одягатиме шолом, який порушує статтю 50», — пояснював у прямому ефірі Сергій Захарченко, кореспондент Суспільного Спорту.
Жюрі Міжнародної федерації бобслею та скелетону взяло й вирішило: шолом нібито не відповідає регламенту. Владислава просто викреслили зі стартового протоколу. Без апеляції, без можливості щось змінити. От так — за лічені хвилини до найважливішого моменту кар’єри.
Хто вони — ті обличчя на шоломі
Уявіть собі на мить. На білому шоломі — портрети тих, хто мав би їхати цією ж трасою, боротись за медалі, представляти Україну. Дмитро Шарпар — фігурист, загинув під Бахмутом у боях. Євген Малишев — біатлоніст, дев’ятнадцять років, російські військові вбили його біля Харкова. І ще майже два десятки прізвищ. Кожне — з обличчям, кожне — з історією життя, яке не довели до кінця.
Це ж не якісь політичні заклики, та що ви. Звичайні люди. Спортсмени, які тренувались роками, їздили на змагання, мріяли про подіуми. А потім прийшла війна — і замість стадіонів вони опинились на передовій. Назад не повернулись.
«Для мене жертовність людей, зображених на шоломі, означає більше, ніж будь-яка медаль, бо вони віддали найдорожче, що мали. І проста повага до них — це саме те, що я хочу віддати», — написав Владислав у своєму Інстаграмі перед стартом.
МОК подивився на це і сказав: порушення нейтральності. Запропонували “компроміс” — чорну жалобну пов’язку. Одну пов’язку на двадцять з гаком імен. Хіба це справедливо?
Італієць із російським прапором — та це ж нормально
А тепер найцікавіше. Роланд Фішналлер — італійський сноубордист — виступив у кваліфікації з російським прапором на шоломі. Саме так, з символікою країни-агресора, яку офіційно заборонили на цій Олімпіаді. Реакція МОК? Ніякої. Тиша.
Гераскевич одразу вказав на цей абсурд. Прапор росії — можна, обличчя вбитих українців — не можна. От вам і “нейтральність спорту”, про яку так люблять розповідати у костюмах і краватках.
«Рішення, яке просто розбиває серце. Відчуття, що МОК зраджує тих спортсменів, які були частиною Олімпійського руху, не даючи можливості вшанувати їх на спортивній арені, куди ці люди більше ніколи не зможуть вийти», — написав Владислав після того, як дізнався про заборону.
Подвійні стандарти? Та вони потрійні, знаєте.
Боротьба до останньої секунди
Владислав здаватись не збирався. Усі тренувальні заїзди перед змаганнями — у “шоломі пам’яті”. Попри погрози, попри тиск функціонерів, попри “настійні рекомендації” зняти екіпіровку.
Вранці дванадцятого лютого він зустрічався з президенткою IBSF Кірсті Ковентрі. Намагались домовитись. Не вийшло. Владислав стояв на своєму — вшанування пам’яті про загиблих товаришів не може бути злочином. Вони на своєму — є правила, а правила треба дотримуватись.
«Я ніколи не хотів скандалу з МОК. Це не я його створював. МОК створив його своєю інтерпретацією правил, яку багато людей вважає дискримінаційною», — сказав скелетоніст у відеозверненні незадовго до старту.
До останньої хвилини команда сподівалась. Може, передумають. Може, здоровий глузд переможе бюрократію. НОК України офіційно звертався до Міжнародного олімпійського комітету — дозвольте хлопцю виступити у цьому шоломі. Відповідь? Відмова.
Від президента до звичайних львів’ян — усі за Владислава
Володимир Зеленський відреагував першим. Президент чітко дав зрозуміти: тут питання не спортивне, а людське. Коли вбивають твоїх співвітчизників просто за те, що вони українці, мовчати — це зрада.
Ольга Харлан — наша олімпійська чемпіонка-фехтувальниця — публічно підтримала Владислава. Домінік Гашек, легендарний чеський хокеїст, прямо написав: МОК боїться росії. Десятки українських спортсменів залишили коментарі солідарності.
А скільки звичайних людей відгукнулось! Тисячі повідомлень у соцмережах Гераскевича. “Ти вже переміг”, “Честь дорожча за будь-яку медаль”, “Дякуємо, що не зламався”. Підтримка неймовірна — сам Владислав каже, що не очікував такої хвилі.
Власне, це давно вже не про скелетон. І не про Олімпіаду навіть. Це про те, що деякі речі стоять вище за регламенти та статті якихось там хартій. Пам’ять про загиблих — одна з таких речі.
Що тепер: змагання без українця
Скелетон у Кортіні триватиме до тринадцятого лютого. Без Гераскевича. Інші райдери летять униз схилом на своїх санях, борються за сотні секунди, здобувають нагороди. А український прапороносець — людина, що несла синьо-жовтий стяг на церемонії відкриття — дивиться збоку.
МОК свого досяг. Формально все чисто. Статтю 50 захищено. Правила дотримано. Та моральну поразку вони зазнали таку, що світ ще довго пам’ятатиме. Усі побачили: організатори Олімпіади-2026 заплющують очі на російську символіку, але карають українця за те, що він вшановує пам’ять загиблих.
Тільки от Владислав усе одно переміг. Його “шолом пам’яті” побачили мільйони глядачів під час тренувальних заїздів. Імена двадцяти спортсменів, яких більше немає, пролунали у десятках держав. Про них написали сотні статей по всьому світу. А це, знаєте, набагато більше за будь-яку олімпійську медаль.
«Ціна нашої гідності», — написав український журналіст під новиною про дискваліфікацію. Файно сказано. Бо гідність не продається. Навіть за можливість змагатись на найбільших іграх планети.
