Дакота Джонсон: як дочка зірок знайшла себе в Голлівуді

Уявіть собі: вам років п’ять, а ви вже на червоній доріжці стоїте. Мама — Мелані Гріффіт, тато — Дон Джонсон, навкруги спалахи камер такі, що очі засліплює. Здається ж, все вирішено за тебе: будеш зіркою. Куди ти дінешся?

Тільки Дакота Джонсон довго не знала, чи треба їй це взагалі. Її дорога в кіно — то не та казочка про талановиту дівчину, що одразу злетіла. Це радше про те, як важко бути “донькою когось” там, де всі чекають від тебе просто копії батьків. Та й про те, як себе знайти, коли навкруги всі вже за тебе вирішили, ким маєш бути.

Народилась для кіно — чи їй це треба було?

Юність майбутньої зірки

Дитинство провела між Лос-Анджелесом та Аспеном, Колорадо. Батьки розлучилися, коли їй було 7 років, тому вона зростала у складній сімейній динаміці — у матері та батька були нові шлюби, з’являлися зведені брати й сестри.

Попри акторську династію, Дакота мала доволі звичайне дитинство. Батьки намагалися оберігати її від зайвої уваги преси. Вона відвідувала звичайні школи, хоча часто бачила зйомки та світське життя.

Дакота Мейї Джонсон — вона з Остіна, що в Техасі, народилась у жовтні 1989-го. Мати — Мелані Гріффіт, ту всі знають по “Робочій дівчині” та іншим фільмам дев’яностих. Батько — Дон Джонсон, той самий з “Поліції Маямі”. А бабуся по матері — Тіппі Гедрен, зіграла в “Птахах” у Хічкока ще тоді-то.

Ну здається, з такими генами їй прямо на екрани дорога. Але Дакота якийсь час навіть чути не хотіла про акторство.

“Бачила ж я, як це маму виснажувало. Як вона переживала через кожну роль, через кожен провал. Думала собі: нащо мені оце все?” — от так вона розповідала.

Перша роль прийшла рано — десять років їй було, знялась у “Безумній в Алабамі” разом з мамою. Тільки це в ній нічого не запалило. Навпаки — пішла вчитись далі, в моделінгу пробувала щось, шукала своє.

А потім таки повернулась до акторства. Вже свідомо.

“П’ятдесят відтінків” — то тріумф чи головний біль?

Злет чи падіння кар’єри

Здавалось — от воно, зірковий злет. Касові збори пішли в космос, про неї заговорив весь світ. Тільки разом зі славою прийшов такий хейт, що мало не завалив.

Критики розтрощили фільм. Дакоті докоряли: “без емоцій”, “дерев’яна гра”, “не тягне на головну роль”. Соцмережі кипіли від злих коментарів. Багато хто чекав, що вона зламається під тиском.

У 2015-му Дакота дісталась роль Анастейші Стіл у “П’ятдесяти відтінках сірого”. Світова слава раптом. Мільйони доларів. Обкладинки всіх журналів.

Тільки разом з цим — такий хейт пішов, що мало не завалив її. Фільм розкритикували всі, кому не лінь. Дакоті докоряли, що вона “дерев’яна”, “без емоцій взагалі”, “не витягує на головну роль”.

Критика лилась звідусіль. Коментарі в соцмережах, статті — всі ніби чекали, що вона зараз зламається.

Тільки вона не зламалась. Навіть коли сама потім зізналась, що знімати всю трилогію було важко — через атмосферу на майданчику, через складні стосунки з режисером там.

“Не жалкую за ту роль. Вона дала мені змогу далі вибирати самій,” — Дакота Джонсон.

І правда ж. Після “П’ятдесяти відтінків” почала братись за проєкти, що їй справді до душі. Не заради грошей, а бо їй цікаво.

Ролі, де вона показала себе справжню

Після трилогії про Грея багато хто списав її як “актрису з еротичних фільмів і все”. Дакота почала доводити, що вони помиляються.

Ось кілька фільмів, де розкрилась:

Кожна роль тут — не про гарненьку картинку. Про живих людей з їхніми проблемами, болем, радощами.

“Мені цікаві історії про звичайних жінок. Не про тих супергероїнь, а про тих, хто просто намагається жити якось,” — от так Дакота казала.

Життя без камер — як вона хоче

Дакота не любить шумихи навколо себе. Не викладає щодня сторіз з ранковою кавою, не розповідає про кожен свій крок усім підряд.

Її стосунки з Крісом Мартіном (той самий фронтмен Coldplay, ага) обговорювали всі таблоїди років зо п’ять. А сама Дакота мовчала. Жодних інтерв’ю про “як познайомились”, жодних спільних фоток на кожному розі.

Разом вони з 2017-го десь. Живуть тихо, без тієї драми голлівудської. І це, здається, якраз те, що їй треба.

“Не хочу, щоб моє особисте життя ставало частиною шоу. Є в мене межі,” — просто й чітко сказала.

Що з нею тепер?

Дакота далі знімається. Вибірково тільки. Не бере все підряд, не женеться за касовими хітами там.

Зараз співпрацює з режисерами, котрі авторське кіно знімають. Береться за проєкти, що їй як людині цікаві, а не як “зірці”.

Знаєте що? Працює це. Останні її ролі критики оцінюють набагато вище, ніж “П’ятдесят відтінків”. Нарешті вийшла з тіні тієї скандальної трилогії.

Дакота ще й продюсуванням активно займається. Власна в неї компанія TeaTime Pictures, де проєкти розробляє під себе та інших акторів.

“Хочу контролювати, в чому участь беру. Не хочу більше бути заручницею чужих рішень там,” — от така в неї позиція.

Також читайте: Який український фільм подивитись, щоб запам’яталось?

Чи втекла від “дочки Гріффіт”?

Питання, що всі задають: чи змогла Дакота стати окремою особистістю, а не просто “донькою знаменитих батьків”?

Схоже, що змогла таки. Повільно, але змогла.

Не копіює стиль матері ніяк. Не грає в тих самих жанрах. Не намагається повторити її шлях.

Просто живе своє життя. Грає ролі, що їй цікаві. Будує стосунки так, як їй зручно. І перед нікими не виправдовується.

Може, це й найголовніше — перестати виправдовуватись за те, хто ти є.