От жив собі у VIII-IX століттях чоловік із знатної родини. Феодором його звали. Освічений був, у молодості навіть одружився. Та раптом вирішив – піду в монастир. І дружину взяв із собою, вона теж чернецею стала.
У монастирі Феодор жив суворо. Молився без упину, працював важко. Хотів спокутувати ті роки, що провів у мирському житті. А ще не боявся говорити правду владі. Виступав проти рішень імператорів, за що його не раз відправляли у заслання.
Та навіть після повернення продовжував своє служіння. Помер у дорозі, а 26 січня 845 року його мощі перенесли з Херсонеса до Константинополя. Залишив після себе багато богословських праць і статут для монастирів.
Також читайте: 27 січня: Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту та церковне свято
Федір-поминальник – чому так називають
А в народі цей день зовсім по-іншому звучить. Федір-поминальник, кажуть люди. І не просто так.
Наші предки вірили – саме сьогодні душі покійних особливо тужать. За життям земним, за рідними людьми. Можуть навіть у снах з’являтися, нагадувати про себе.
Тому йшли на кладовище. Прибирали могили, ставили свічки в церкві, молилися за упокій. Вдома пекли хліб, залишали на столі – для душ померлих. Вірили, що так душі знають – їх пам’ятають, про них не забули.
Ще один звичай був. На вікна та двері вішали гілки горобини чи ялівцю. Кажуть, мають силу охоронну. Від нечистої сили захищають.
До святого Феодора молилися про здоров’я
До цього святого звертаються люди з різними проханнями. Хтось просить віру зміцнити, хтось – терпіння дати. А ще кажуть, що особливо допомагає тим, у кого шлунок болить. От така народна віра.
Що сьогодні робити не можна
Ну, церква завжди проти сварок і пліток. Це зрозуміло. Заздрити не можна, лінуватися теж. Зла нікому не бажай, не мсти, в допомозі не відмовляй.
А за народними повір’ями є свої заборони. Головна – не лихословити про покійних. Кажуть, що на живих біда може звалитися через це. І нових справ краще не починати – толку не буде, тільки збитки.
Як весну та погоду визначали
От тут цікаво. Наші бабусі за цим днем багато чого дізнавалися.
Синиці з ранку щебечуть? Жди морозів сильних. Коло біля місяця побачив – хуртовина буде. Зоряне небо яскраве та сутінки виразні – морози тріскучі насуваються.
А ось туман уранці – це вже до відлиги. Якщо день тихий та ясний – весна рання буде й тепла.
Ще кажуть: який Федір, така й вся весна. Тож люди уважно дивилися на погоду сьогодні.
Ворожіння на горосі
Є ще один цікавий звичай. Готували горохову кашу та ворожили. Як? Та просто. Горошини по тарілці перекочували.
Дзвінко стукають – морози ще будуть сильні. Звук глухий – м’який снігопад чекай, без сильних холодів.
От таке просте, але наші предки вірили. І часто ж не помилялися, треба визнати. Бо спостерігали за природою, примічали. А не просто так собі здогадувалися.
