День Державного герба України.
Свято, яке більшість людей пропустить повз себе. Бо немає вихідного, немає феєрверків, немає традиції пекти щось особливе. Але воно є. І воно важливе. Бо нагадує — тризуб не просто красивий значок. Це символ, який старший за саму Україну як державу. Йому понад тисячу років. Він пережив князів, імперії, диктатури, війни. І досі тут.
Також читайте: 10 лютого церковне свято: день святого Харлампія та кому не можна працювати
Звідки взявся тризуб?
Археологи знаходять тризуб на території України ще з VIII–IX століть. Посуд, прикраси, зброя — скрізь цей знак. Не тільки тут, до речі. Схожі символи були в Середземномор’ї, на Близькому Сході, навіть у скандинавів.
Але в Київській Русі він став особливим. Родовим знаком князів Рюриковичів.
Перші документальні докази — монети князя Володимира Великого. Златники та срібники, карбовані десь між 980 і 1015 роками. На одному боці князь сидить на троні, на іншому — тризуб. Це найстаріші відомі монети з цим символом.
А що він означає?
Ніхто не знає напевно. Історики сперечаються вже сто років. Є понад сорок теорій, і кожна звучить переконливо, але жодна не доведена.
- Сокіл у польоті. Найпопулярніша версія. Подивіться на тризуб уважно — можна побачити крила, голову, хвіст хижого птаха. Сокіл символізував княжу владу, силу, швидкість удару. Князь як сокіл — падає на ворогів зверху, несподівано, смертельно.
- Якір-хрест. Володимир хрестив Русь у 988-му. Логічно, що на монетах з’явився християнський символ. Якір також означав морську силу — Русь торгувала з Візантією, тримала флот на Дніпрі й Чорному морі.
- Триєдність світу. Три зубці — три частини космосу: небо, земля, підземний світ. Або три іпостасі бога. Чи три сили — розум, душа, тіло. Варіантів багато.
- Плуг. Деякі бачать у тризубі землеробський інструмент — два лемеші й ручку. Символ достатку, врожаю, миру.
- Стріла або лук. Військова версія. Три стріли або лук зі стрілою — символ захисту, нападу, перемоги.
Є ще десятки варіантів: дерево життя, тамга (родовий знак кочовиків), стилізована літера “В” (від імені Володимир), навіть рибальський тризубець Посейдона (привіт грекам).
Правда?
Ніхто не знає. І це нормально. Тризуб живе вже тисячу років саме тому, що кожне покоління бачить у ньому своє.
Як тризуб використовували князі Київської Русі
Володимир Великий не просто карбував тризуб на монетах. Він робив його знаком влади. Печатки, документи, будівлі — скрізь цей символ.
Посли князя Ігоря (912–945) ставили печатки з тризубом під договорами з Візантією. Це один з найстаріших доказів використання символу в міжнародних відносинах. Уявіть: X століття, посли приїжджають до Константинополя, підписують торговельну угоду, ставлять печатку — тризуб. Візантійці бачать цей знак і розуміють: це від князя Русі.
Пізніше тризуб карбували інші Рюриковичі: Святополк, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах. Але в кожного була своя версія. Трохи інший нахил зубців, довжина середнього зубця, форма основи. Археологи навіть навчилися визначати, якому князю належала конкретна монета чи печатка, просто дивлячись на форму тризуба.
Знак зображали на посуді (глеченики, миски), цеглі (будівництво церков), зброї (мечі, списи), прикрасах (перстні, підвіски). Він був скрізь. Це як сучасний логотип корпорації — бачиш тризуб, розумієш: це княжа власність, це Русь, це влада.
Але потім Київська Русь розпалася.
Куди зник тризуб на кілька століть
XII–XIII століття. Русь розвалюється на десятки князівств. Рюриковичі продовжують правити, але гілок династії вже багато. Кожна має свій знак. Деякі зберігають тризуб, інші переходять на леви, орли, хрести, мечі.
До XIV–XV століть тризуб майже зникає з офіційних печаток. Він не помер — просто перестав бути головним символом влади.
А куди подівся?
У народну пам’ять. Вишивки, орнаменти, різьблення по дереву — там він зберігся. Бабусі вишивали сорочки з узорами, де між квітами й птахами ховався тризуб. Майстри вирізали його на дерев’яних скринях, дверях, меблях. Не усвідомлено — просто як красивий візерунок, що передавався з покоління в покоління.
Козацька доба (XVI–XVIII століття). Тризуб іноді з’являвся на печатках гетьманів, прапорах сотень, клейнодах (військові регалії). Не масово, але достатньо, щоб символ не загинув остаточно.
І от XIX століття — відродження.
Тарас Шевченко малює тризуб у своїх творах. Не випадково — він знав історію, читав літописи, розумів значення символу. Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, діячі Київської Старої громади використовують тризуб на печатках товариств, у публікаціях, на обкладинках книжок.
Тризуб стає знаком українського руху. Не княжої династії — народу.
